Народичі відроджують японці

Директор станції Михайло Нестерчук демонструє японський міні-завод

Директор станції Михайло Нестерчук демонструє японський міні-завод

Японська благодійна асоціація “Чорнобиль-Тюбу” ось уже два десятки років допомагає фінансово й матеріально населенню України, що мешкає на радіаційно забруднених територіях. Не минають її посланці (як правило, не з порожніми руками), звісно, і Народицького району, віднесеного до другої та третьої зон (обов’язкового і добровільного відселення). А три роки тому японці там започаткували цікавий проект: “Ріпак для відродження Народицького району”.

У Народицькій спеціалізованій станції для догляду за землями зони обов’язкового відселення представники асоціації “Чорнобиль-Тюбу” спільно з Державним агроуніверситетом, що в Житомирі, три роки тому розпочали свій незвичайний експеримент.
– Суть його в тому, – розповідає директор станції Михайло Нестерчук, – що ріпак має властивості виведення радіоактивних речовин із забрудненого ними ґрунту. Крім того, його насіння не накопичує радіонукліди, тож його можна переробляти на олію або на біопальне. Земля очиститься, і на ній можна буде сіяти зернові, картоплю тощо. У зв’язку з цим проект поділено на кілька етапів: вирощування рослини й очищення ґрунту, переробка ріпакової олії на біопальне, а стебел – для біогазу, використовування вироблених енергоносіїв для потреб населення. Увесь проект, а розрахований він на п’ять років, фінансується “Чорнобилем-Тюбу”. Це новий метод надання допомоги населенню та реабілітації забруднених територій. Давати гроші, як раніше, на проїдання – це не вихід, вирішили японці. Мовляв, досить вам брати готову рибку, ось вам вудка – вчіться ловити самі.
– Чим конкретно Ваші працівники займаються?
– Наше завдання – підібрати та надати ділянки для вирощування ріпаку, обробка їх під посів, сівба ярих та озимих культур і догляд за ростом. Насіння ж отримуємо з агроуніверситету.
– А переробку на біопальне та біогаз хто буде здійснювати?
– Передбачено також тут, на станції. Маємо для цього своєрідний міні-завод для вироблення біодизельного пального. Японці дали гроші на ремонт приміщення під нього, привезли устаткування. Мали, правда, ми проблеми з його розмитненням у порту. Хотіли вже й відмовитись, а японці кажуть, якщо не берете, то викиньте в море, бо назад не повеземо – великі розтрати. Спільними зусиллями з агроуніверситетом і районною владою якось знайшли вихід. 400 літрів біопального за робочу зміну дає цей агрегат.
– То він уже в дії?
– Поки що ні. Щоб запустити, потрібно ще чимало дозвільних документів завізувати. А так, для експерименту, спробували: непогане пальне виходить, 20 відсотків його до солярки необхідно додавати. Але двигун працює і на чистому, тільки запах від трактора йде, ніби хто шашлики смажить.
– Уже якісь результати експерименту маєте?
– Поки що зарано щось говорити, ще два роки мусимо почекати, а тоді вчені з агроуніверситету зроблять висновки. Дуже хочеться, щоб ріпак не підвів і ті його властивості, у яких упевнені японці, допомогли народичанам відродити свій край.
Микола Шмигін,
Житомирська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>