140 років тому у Малині готували пасічників, агрономів, зоотехніків
Минулого тижня Малинська загальноосвітня школа відзначила свій 60-річний ювілей. На свято, як і годиться, зібралося багато гостей, а це – колишні випускники і вчителі, які тут працювали.Насамперед напрошується запитання, особливо для малинців: де раніше, до 1950 року, навчалися тутешні діти? Виявляється, що освітня історія мого рідного села дуже цікава. Ще за царської Росії, коли при переділі Польщі ця частина України відійшла до північної сусідки, село було волосним центром (аналогічно теперішньому районному). До Малинської волості входили Острожець, П’янь, Новосілки, Уїздці, Певжа, Бакорин, Терешів, Борбин, Пісників, Довгошиї, Перемилівка, Сатиїв.
Відомо, що 1869 року в Малині з’явилося однокласне народне училище, в якому навчалося 62 хлопці і 18 дівчат. А вже у 1873 тут відкрили сільськогосподарську школу, де готували агрономів, зоотехніків, пасічників, столярів, мулярів та інших спеціалістів. Навчання в училищі тривало три роки.
Та, як знаємо, зі зміною влади змінюються пріоритети. На той час доля школи залежала від війта. Так, коли війтом став Хамченко, він вирішив перенести школу в село Красільно (цікаво, що зараз це хутір із декількох хат). Молодь запротестувала і підпалила школу, яку згодом відбудували. Наступний війт Ярошевич переніс школу в Новосілки, а Камінський – в Острожець. Малинці залишилися без навчального закладу, і їхні діти вимушені були навчатися у сусідніх селах.
Після Другої світової війни в Малині була початкова школа, потім семирічка, а з 1960 – восьмирічка. У 1974 році відкрилася середня школа, яка у цьому статусі перебувала до 1986 року. Напевно, це були її найкращі роки. Зі своїх міркувань можу сказати, що на той час тут зібрався сильний вчительський колектив – учні отримували хороші знання. Принаймні, особисто мені навчатися у вузі було легко – допомагала шкільна база.
Серед випускників цієї школи розмаїття спеціалістів різних професій. Це вчителі, викладачі вузів, медики, інженери, військові, лісівники, геологи, діячі культури, працівники сільського господарства і багато інших.
На жаль, випускники, які закінчили школу 20-40 років тому, не змогли зустрітися з усіма своїми вчителями: хтось не прийшов за станом здоров’я, хтось тепер проживає далеко, а чимало відійшли в інший світ. Думаю, що “старшеньким” випускникам приємно було зустрітися з колишніми вчителями Олександрою Василівною Хом’як, Іриною Антонівною Кавецькою, Леонідом Дмитровичем Клим’юком, Павлом Володимировичем Андрощуком, які віддали цій школі багато років своєї праці.
Ну а зустріч з колишніми однокласниками викликала безліч найкращих емоцій. Посмішки, радість і безкінечні спогади про шкільні роки – усе це переповнювало великий колектив випускників усіх років, які зібралися у місцевому клубі. Зрозуміло, що прийшли далеко не усі, хотілося побачити значно більше своїх однокласників, але раділи і тим, кого зустріли. Після урочистої частини, як годиться, спочатку колишні школярі (кожен зі своїм класом), підняли чарчину за зустріч, а потім пішли до танцю. Від найменшого до найстаршого. Кажуть, життя не те, що прожив, а те, що запам’ятав. Цей вечір, думаю, запам’ятається усім назавжди.
Усі випускники, які зібралися на ювілей, щиро дякують дирекції школи й вчителям за подароване нам свято. Хай щастить тобі, рідна школо!
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Рівненська область
| Comments: |
