Чому лелеки полюбили Бортяхівку?
Оксана ГОЛЮК з синочками Дмитриком та Андрійком
Кожен, хто в’їжджає в Бортяхівку Рожищенського району на Волині, неодмінно звертає увагу на лелечі гнізда, які є чи не на кожному стовпі. Місцеві жителі звикли до такого сусідства й шанують птахів, бо здавна вважалося, що лелека приносить в оселю щастя та дітей.Обабіч центральної дороги, що веде до Бортяхівки, розкинулись болота, та й у самому селі в низовині виблискує вода. У цій болотистій місцевості виквакують жаби, а це найбільша смакота для буслів. Можливо, саме ця близька “їдальня” й найбільше приваблює птахів?
– Скільки себе пам’ятаю, а прожив я вже 78 літ, в нас завжди селилися бусли. На клунях вили гнізда, в декого й на хаті. То була велика честь для господаря, адже вважається, що цей птах приносить щастя та удачу. Хто був хитріший, то витягав на дах старе дерев’яне колесо від воза, кріпив його там, а птахи зносили різні галузки й робили гніздо. Так приманювали “щасливих” буслів, – сміється Степан Козел.
Селяни давно звикли до білих птахів з чорною ознакою. Спостерігаючи за ними, навіть визначають погоду. Лелека починає непокоїтися – на дощ. Активно тріщить увечері дзьобом – завтра буде сонячний день. Стоїть на одній нозі – треба чекати похолодання. Довго кружляє біля свого гнізда – буде вітер.
Продавець сільського магазину Марія Левчук якось, йдучи на роботу, вирішила порахувати, скільки домівок звели лелеки в їхньому селі.
– Нарахувала десять, а ще ж є й на інших вулицях. Моя донька їздила на Луганщину, то, коли повернулась, розповідала, що ніде не бачила стільки бузьків, як у нас. Значить, наше село особливе, коли припало до серця цим птахам, – вважає жінка.
Бортяхівка – невеликий населений пункт. Тут 128 дворів, з яких заселений 101. Проживає 308 громадян. Є 60 діток шкільного віку та 43 дошкільнят. Отже, лелеки “працюють” справно – щороку доставляють клуночки з немовлятами. В селі 12 багатодітних сімей. Найбільшою була родина Венгерських: восьмеро синів та дочок. Нині вони вже всі дорослі й давно вилетіли з батьківського гнізда. А от Оксана Голюк чи не наймолодша багатодітна мама. У свої 24 роки вона разом з чоловіком Олександром виховує троє синочків. Найстаршому Дмитрику п’ять років, Олежику виповнилось два, а Андрійку лише шість місяців. Подружжя нещодавно переїхало в дідусеву хату, поблизу якої клекочуть лелеки.
– Це вони вам козаків приносять? – цікавлюся.
– А хто ж, – віджартовується Оксана. – Ще коли жив дідусь, то завжди спостерігав за бузьками. Якось електрики міняли стовп і скинули гніздо. Думали, що більше не побачимо цих птахів. Але наступного року пара повернулася та оселилася на старому місці.
Вже від’їжджаючи з цієї особливої місцинки, зустріли Олександра Стасюка. Розговорившись, дізналися, що він з дружиною має чотири доньки та сина. Навіть дочекалися десять онуків.
– То все лелеки винні, – каже чоловік, – бо як пролетять над хатою, так і принесуть немовля. Але діти – то найбільша радість та втіха, а лелека – то Божа пташка.
І з цими словами гріх не погодитись.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
