Гарбузи зберігаються аж три роки,

Григорій Клепач на своїх кількох сотках у селі Струмівка Луцького району Волині чого тільки не вирощує: кілька сортів помідорів, огірки, багато цибулі й картоплю, якої із сотки накопує по... 700 кілограмів. На наше здивування тільки посміхається: “Треба вміти господарювати...”Розсаду висіває перед Різдвом
Григорій Арсенович 36 років відпрацював на автомобільному заводі. А на пенсії вирішив всер-йоз зайнятися городництвом, бо до землі змалку привчений – народився на Любомльщині, де всі звикли працювати на городі.
– Часом можна виростити більше на малій ділянці, ніж на гектарах, знаючи що і як садити,– переконаний господар. – Насамперед, врожайність підвищує біогумус, який виробляють каліфорнійські черв’яки. До речі, овочі в Європі, вирощені на такому природному екологічно чистому добриві, втричі дорожчі.
І Григорій Клепач показує нам свою розсаду. На вікні тягнуться до сонця помідори, огірки, селера, баклажани. Захоплюється городник і незвичною рослиною дайконом – японською редискою, яка виростає по кілька кілограмів одна, та динею – гарбузом фіголистим. Це настільки сильна рослина, що може зберігатися, як стверджує господар, аж три роки. Принаймні ще й зараз Григорій Арсенович давить з неї сік, який корисний людям, що хворіють на гастрити, виразку шлунка, атеросклероз, а з медом його використовують як заспокійливий засіб.
– Ця рослина може рости навіть біля фруктових дерев, аби сонячна сторона. Запросто плететься по груші чи яблуні. От тільки його насіння перед висаджуванням в грунт варто протримати в гарячій воді вісім годин і шкірку кожної насінини зрізати гострим ножем, бо вона надто щільна – й плід може не пробитися.
– А як же Ви отримуєте баклажани, адже це теплолюбива культура?
– Розсаду вирощую в хаті. А висаджую вже у прогрітий грунт. Рослина не любить холоду, тому треба пильнувати, щоб не підмерзла, бо відпаде цвіт. Взагалі переконаний, що висівати насіння потрібно шостого січня. А селеру ще раніше – 25 грудня. Отоді й врожай буде. А якщо ще внести біогумус...
Помиї, газети і сіно – на корм
Для цього городник на своєму клапті землі облаштував два черв’ятники. Він придбав працелюбних “каліфорнійців” 14 літ тому. Й не шкодує. Бо за рік отримує аж три тонни гумусу. Каліфорнійський черв’як дуже швидко розмножується, якщо його добре годувати. Однак відразу гине, якщо немає поживи. А їсть все: старе листя і бур’яни, пожовклі, змочені водою газети і картон, лушпиння цибулі й картоплі, вчорашній борщ чи суп, словом, таке собі харчове сміттєзвалище, яке згодом перетворюється на склад добрива. Пан Григорій каже, що аналогів йому немає в світі.
– Ви уявляєте, відходи в шлунку черв’яка проходять переробку, збагачуючись його мікрофлорою, вітамінами. І виходять дрібними гранулами. За добу кожен черв’як переробляє стільки відходів, скільки важить сам. Згодом нижній шар біогумусу можна використовувати, висаджуючи овочі. Наприклад, під кущ картоплі я кладу 2-3 ложки цього добрива – і ніколи на врожай не нарікаю. А бачите на вікні кімнатну рослину каланхое? Вона також добре росте на біогумусі. Саджу її багато, бо вона помічна при бронхітах, простудах. Наприклад, кілограм соку трьохрічного каланхое заливаю 400 грамами доброго коньяку чи кагору, додаю 360 грамів меду та сік 2-4 лимонів. Настоянка дуже корисна, лікувальна.
Григорій Арсенович переконаний, що навіть на невеликій присадибній ділянці можна отримувати не тільки гарні врожаї, але й вирощувати багато цікавих рослин. Навіть в наших волинських умовах. Треба просто не лінуватися експериментувати, багато читати, цікавитись новинками у городництві й не боятися спілкуватися з однодумцями.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора

• Нравится
•