– Коли розпочалася війна, мені було сімнадцять років, – розповідає 84-річний Василь Петренко, – на війну попросився добровольцем. Закінчив сержантську школу і потрапив на Калінінський фронт. Як брали штурмом місто Великі Луки, отримав поранення. Підлікувавшись, пішов на фронт. Воював, доки знову не отримав важку рану. А подяки від Головнокомандувача Сталіна отримав під час визволення Східної Прусії. Політрук оголосив список бійців, представлених до відзнаки. А через декілька днів ми визволили ще одне місто. І знову – подяка від Сталіна. Коли отримав ці “благодарності”, гордість неабияк проймала душу. Ще б пак, подяка була не від кого-небудь, а від самого Головнокомандувача!
Сергій НОВАК,
Рівненська область
Comments: |