Перебиваються без електрики, при свічках
Підпис відсутній
В редакцію зателефонував житель села Собіщиці Володимирецького району Вадим Павлусь: “Допоможіть, бо вже не знаємо, до кого звертатися. Живемо під Кузнецовською атомною станцією, але в наших домівках не вистачає електричної напруги, тому не включаються холодильники, пральні машини та інші побутові прилади. У мене маленькі діти, як жити без електричної енергії? Писали звернення до найвищих керівників держави, приходять відповіді, але ситуація не покращується”.Село Собіщиці за 10 кілометрів від Кузнецовської атомної електростанції. Її видно з будь-якої точки. Але селянам від цього не легше, хоча вони з надією дивляться на одну з найбільших в Україні станцій, яка виробляє багато електроенергії, проте їхньому селу її чомусь не вистачає.
Тут живуть не ледачі, хазяйновиті люди. Будують нові будинки. А виживають завдяки теплицям, які закладені майже в кожному дворі. І вже в квітні собіщицькі огірочки повезуть до столиці та інших міст. Здавалося б, тільки живи та працюй, виховуй дітей. Але... у жителів кількох вулиць немає елементарної можливості користуватися побутовими електроприладами. Більше пощастило тим селянам, які живуть ближче до трансформатора.
На в’їзді в село впадають у вічі на старих аварійних стовпах обвислі дроти. Щоб не сталося електричного замикання і проводи не торкалися один одного, Вадим Павлусь зробив розтяжки.
– Зверталися навіть до президента Віктора Ющенка, на “гарячу лінію” до прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, – розповідає чоловік. – Тепер сподіваємося на допомогу нової влади. Найбільша наша проблема – в мережі не вистачає напруги, навіть вночі максимальна – 200 вольт. У час пік – 120-170 вольт. Навіть не спеціаліст енергетик вам скаже, що ніяка побутова техніка не зможе працювати. Потрібно електричним насосом накачати води, а він навіть не включається. І що нам робити? Як нам жити? Це триває вже п’ять років. Приїжджала комісія і проводили заміри, то тоді напруга в моїй хаті була 115 вольт. Працівники Держенергонагляду склали припис, але його ніхто не виконує. Добре, що завдяки нашим багаторазовим зверненням минулого літа почали робити реконструкцію електричних мереж.
Мешканець села Михайло Бережний збудував нову хату, але елементарними благами цивілізації скористатися не може.
– Щоб нагріти чайник води, – розповідає чоловік, – то потрібно палити плиту. Електричною духовкою пиріжків дітям неможливо спекти, вона не нагрівається. Простий приклад: щоб щось зробити електричним зварювальним апаратом, то треба чекати ночі або п’ятої ранку, коли інші господарі ще сплять. Я вже не кажу про бойлер для підігріву води. Були випадки, що в наших односельчан від цієї напруги горіли холодильники.
Сільський голова Станіслав Ткач пояснив, що електричні лінії в селі прокладені у 1966 році і свій ресурс давно вичерпали:
– Тому ми направляли колективні звернення та клопотання. У 2009 році енергетики провели реконструкцію електромереж центральної частини села – кількох вулиць і поставили ще один, додатковий, трансформатор. Але найбільша проблема в тому, що споживання електроенергії постійно зростає. Адже село розбудовується, люди стали краще жити і купують сучасну побутову техніку, ставлять електроплити. Тому навантаження значно зростає. Районна влада добре знає про цю проблему. У людей не запускаються холодильники, не працюють телевізори, я вже не кажу про комп’ютер. Наші односельчани хочуть нормально жити і відпочивати. Згідно планів Рівнеенерго у 2010 році передбачено капітальний ремонт цієї лінії. Але він не вирішить проблеми. Перебої з електроенергією бувають досить часто. Взимку три доби село сиділо без світла, поки відновили лінію.
Прокоментувати ситуацію ми попросили начальника Володимирецької дільниці ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Василя Іваницького:
– Минулого року у Собіщицях ми проводили реконструкцію електричних ліній, але все село не змогли охопити. У вересні цього року, згідно з нашими планами, будемо робити капітальний ремонт інших ліній: замінимо опори та проводи, старий трансформатор на потужніший – і ситуація покращиться.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО