Батьки «бухають», а дітей на державу лишають
Збільшивши виплати при народженні дитини, державні мужі з оптимізмом почали стверджувати, що незабаром “нас знову буде 52 мільйони”. При цьому вони не кажуть, що генофонд нації значною мірою поповнюється за рахунок пияків, які використовують появу немовляти на світ як найлегший спосіб заробляння грошей.
Доньку – знайомій, сама – на гульки
Нещодавно в Демидівську ЦРЛ Рівненської області зателефонувала жінка й повідомила, що знайома залишила в неї п’ятирічну доньку, обіцяла швидко повернутися, але пішла й зникла. Дівчинку оформили в дитяче відділення. Гарне, спокійне маля боялося іграшок, певно, тому, що рідко їх бачило, адже мати, волочачись світом, тягала Іринку (ім’я змінено) за собою. Лише через кілька днів заявилась блудниця.
– Вона хотіла забрати дитину, але ми відмовили, – розповідає завідуюча дитячим відділенням місцевої лікарні Таїсія Слинько. – Маленька пацієнтка мала коросту й потребувала лікування. Мати запевняла, що після одужання візьме її додому, але, як повіялась, так і досі невідомо, де вона. У 34-літньої жінки це вже третя дитина. Старших двох забрав до себе чоловік, бо бачив, що дружині за горілкою та коханцями нема до них діла. Доля ж п’ятирічної донечки вирішується.
– У в’язницю саджати таких матерів і змушувати працювати, щоб заробляли гроші на утримання дочок і синів. А то все пропивають, а коли виплати закінчуються – знову народжують. Ніхто не задумується що буде за таких умов з нашим суспільством через 20-30 років! – обурюється Таїсія Володимирівна.
Лікар пригадала подібну історію. Кілька років тому Катька, як називали її всі в селищі, просила в магазині, щоб записали на пляшку. На руках тримала восьмимісячне маля. Звичайно, продавець відмовила. “Ах так, то глядіть його самі”, – і, розвернувшись, пішла геть. Продавець подумала, що п’яниця пожартувала, і почала бавитись з несподіваним гостем. Та коли через кілька годин Катька не повернулась, а немовля скричалося від голоду, змушена була викликати “швидку”. Лише через кілька днів горе-мати згадала, що дитину покинула в магазині.
– Нещодавно прочитала про те, як в Італії одна жінка, до речі родом з України, засумнівалась у діагнозі лікарів й зволікала з лікуванням сина. Відповідні служби одразу підняли шум, і нині їй загрожує ув’язнення. А в нас, коли щось з дитиною трапляється, винні всі: медики, вчителі, чиновники, але не батьки-пияки. І з такими порядками ми хочемо в Європу? – резонно зауважує лікар.
Потрібно змінювати законодавчу базу
В адміністративному кодексі України є стаття 184, яка передбачає “у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх, штраф у розмірі від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”. Сума сміхотворна – 17 або 51 гривня. Звичайно, такими штрафами нікого не злякаєш. Та чи застосовуються у нас взагалі адміністративні стягнення? Як розповів начальник Демидівського РВ УМВС Ігор Кравець, минулого року на території району батьків штрафували за невідвідування дітьми школи. А щодо тих, хто за оковитою забув про власні чада, переконаний, потрібно застосовувати жорсткіші покарання, яких поки що у законі не передбачено.
У Демидівському районі проживає 49 дітей-сиріт, серед них лише в дванадцяти батьки померли, у решти – позбавлені батьківських прав. Лише одна дитина перебуває в інтернаті. Інші залишились у сім’ї. 31 дитину взяли під опіку, 16 оформили в будинки сімейного типу, одну в прийомну сім’ю, двох всиновили. Найстрашніше те, що міняють рідну кровиночку на смердючий напій матері, які здавна вважаються берегинями роду. Звиклі до дармових подачок держави окремі жінки лінуються навіть одяг випрати, бо знають, що скоро надійде чергова партія гуманітарки. Вони не турбуються ні про харчування, ні про виховання малечі, бояться лише одного, аби не забрали “дитячі” виплати.
– Якось в суді позбавляли одну жінку батьківських прав, то вона просто заявила: “Я до шести років дитину погляжу, поки гроші платять, а потім забирайте”. Навіщо йти працювати, коли щомісяця надходить “жива” копійка. Потрібно щось кардинально змінювати в законодавчій системі, поки не пізно, – каже начальник служби в справах дітей Демидівської РДА Віктор Федчук.
Він зауважує, що працівники на місцях не завжди мають важелі впливу на непутящих батьків. На плечі кількох людей звалена нелегка ноша – контролювати неблагополучні сім’ї, дбати про покинутих дітей та ще й виховувати одурманених алкоголем мам. Щомісяця здійснюються профілактичні рейди в неблагополучні сім’ї, перевіряються умови проживання дітей.
Не бійтеся творити добро
Що робити школяреві, коли замість того, аби вчити уроки, він має думати, де взяти шматок хліба, бо п’яні дорослі сплять? Часто дітей підгодовують сусіди. Саме вони б’ють на сполох, коли бачать, що батьки остаточно пустились берега. Служба в справах дітей вивчає ситуацію, а тоді спільно з іншими чиновниками вирішує їхню долю. Як вирок іноді звучить слово “інтернат”. Щоб не забирати з сім’ї, у державі створили різні форми влаштування дитячих доль: усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.
Андрій та Тетяна Педяші з села Олександрія Рівненського району наважилися створити будинок сімейного типу, коли їм ще й не було тридцяти років. Від знайомих почули про сім братиків і сестричок з іншого ра-йону, батьки яких за горілкою світу не бачили. Не маючи власних дітей, вирішили подарувати свою любов й тепло чужим.
– За один вечір прийняли рішення і наступного дня написали заяву. Після того у нас народилась своя донечка, й тепер у нас є 4 хлопчики й 4 дівчинки. Школярі добре вчаться, відвідують різні гуртки. Ми кілька разів навідувались до справжніх батьків, але вони навіть не цікавляться, як ведеться їхнім кровиночкам. Кажуть, добре, що їх забрали, то ми хоч поживемо для себе, – розповідає Андрій.
Цим діткам пощастило, що на їхньому шляху зустрілися небайдужі люди. Адже зараз рідко хто наважується взяти на себе відповідальність. Хтось боїться, що не впорається з вихованням, хтось – заздрісних поглядів, мовляв, взяв дитину, щоб гроші отримати. Починаючи з 2006 року, прийомні батьки та з будинку сімейного типу отримують соціальну допомогу на дитину, яка проживає в сім’ї (не менше двох прожиткових мінімумів), тобто понад 1600 гривень. Окрім того, є й інші пільги.
– Прикро, що наше суспільство упереджено ставиться до тих, хто взявся виховувати чужу дитину, – зазначив Віктор Федчук. – Варто проявляти більше милосердя й турботи, не зважати на погляди заздрісників і дарувати дитині сім’ю. А краще б біологічні батьки не зрікалися своїх синів та дочок, бо хто дбатиме про них на старості?..
Руслана ТАТАРИН, Рівненська область
До теми
За офіційною статистикою, сьогодні в Україні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – понад 100 тисяч осіб. За 10 років їх кількість збільшилась на 60 %.
В Україні з загальної кількості сиріт 26 % – це круглі сироти, а 74 % – сироти при живих батьках.
У дитячих будинках сімейного типу виховується майже 2 тисячі дітей, у прийомних – 350. Українці всиновили 2381 дитину, а іноземці – 1426.
| Comments: |
