Вилікувалася березовими бруньками

56-річна Надія Гапонюк мешкає з чоловіком і дітьми на околиці міста Камінь-Каширський. Три роки тому жінка тяжко захворіла на мастопатію. Дізнавшись про її біду, подруга, котра працює в районній лікарні, порадила піти на медичне обстеження. Та замість лікарні вона пішла в березину – рвати бруньки.
Утім, чи була то справді мастопатія, чи якесь інше захворювання молочних залоз, нині важко стверджувати, адже фахового діагнозу їй тоді не поставили.
– Те, що з моїми грудьми діється щось недобре, помітила, аж коли на них повилазили гулі, а коли почали боліти, а одна гуля досягнула величини курячого яйця, розповіла подрузі, котра працює в районній лікарні. “Надю, – сказала вона, – іди негайно обстежся! Це в тебе мастопатія, а може бути і рак!” Я злякалася, не знала, що робити, бо до лікарів іти було ще страшніше. “Вони ж мене направлять в онкологію, – кажу їй. – Ні, не піду, бо з тої онкології вже не повернуся!”
Так і не пішла пані Надія до медиків. Натомість, побачивши в сусідньому дворі березу, раптом згадала пасажирку, з якою колись їхала в потязі. Та жінка розповідала, що в неї була подібна хвороба і що вона її вилікувала березовими бруньками. Вирішила і собі спробувати, пригадавши і рецепт, який повідала та завзято рекомендувала незнайома попутниця. Тоді якраз була рання весна, і береза ще не розпустилася. Взяла целофанового пакета й подалася до найближчої посадки. Настоянку ж готувала так: бруньки засипала в літровий слоїк (трішки більше половини посудини), залила до краю горілкою й поставила на два тижні в темне місце. Споживала потім по ложці чотири-п’ять разів на день до їди. Цілий рік. І видужала: болі в грудях вщухли, а гулі зникли – всі до єдиної.
Щаслива жінка ділилася своєю радістю з родичами, сусідами, знайомими, навіть у редакцію місцевої районної газети пішла, щоб розповісти про цілющі властивості березових бруньок і своє завдяки їм одужання.
– А після замітки, яку невдовзі надрукувала районка, курйозний випадок стався, – з усмішкою розповідає далі пані Надія. – Влітку я по чорниці поїхала до лісу. В гурті багато було і незнайомих жінок. От одна з них і каже: “Нині в газетах пишуть що-небудь – аби людей дурити. Оце прочитала, що якась березовими бруньками ледве що не від раку вилікувалася…” Мої зна-йомі відразу на мене голови пообертали, а я мовчу – що ж то далі буде? А та знову на газету “наїжджає”, мовляв, не може такого бути, щоб звичайними бруньками важкі хвороби перемогти. Тоді я не витримала й кажу до неї: “А я і є та хвора, про яку газета писала!” Не знаю, чи стала вона після того випадку більше довіряти газетам, проте тоді вже їх не ганила. Але я думаю так: газети газетами, а треба вірити людям, якщо вже не посоромилися розповісти про свою біду і як від неї позбулися.
Крім настоянки з березових бруньок, яку пані Надія тепер вживає виключно для профілактики, вона радить пити ще і настоянку (так само на горілці) живокосту (чорного кореня). Саме ці ліки, переконана, сприяють одужанню і її чоловіка.
– Недавно він зовсім зліг від третього інсульту. Я почала давати йому бруньки та живокіст, чергуючи по днях, і він почав рухати руками, вставати з ліжка… Бруньки можна настоювати і сушені. Навесні заготовляю так, аби вистачило до “нового врожаю”. Зберігаю в сухому місці. Ті самі бруньки можна настоювати двічі, якщо не вистачає заготовлених.
– А горілку яку берете для цього? Чи можна і спиртом?
– Спирту я не довіряю, бо не відомо, з чого виготовлений. Так само і “казенці”… Тому настоюю на самогоні, але щоб був не слабшим сорока градусів.
– То після мастопатії вже нічим не хворіли?
– Буває зрідка, але хвороби за допомогою бруньок швидко проганяю, натираючи настоянкою спину, груди, ноги. І вам рекомендую мати у своїй домашній аптечці цей цілющий лікувальний засіб, який нам дає білокора красуня.
Микола Шмигін,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•