Уродженець Нью-Йорка пише вірші волинським жінкам
Товстезний збірник творів Шекспіра, який своєю затертою палітуркою притулився до платівок з музикою Баха, Моцарта, Гайдна, красномовніше за будь-які слова свідчить, що власник оселі – людина романтична, закохана в прекрасне. Григорій Кащенюк з Голоб любить говорити про жінок, кохання і… секс. І не просто говорити, а писати про це вірші. Ніхто б тому особливо не дивувався, якби не солідний вік дідуся.
Кілька разів під час розмови Григорій Федорович наполегливо просив не вказувати скільки йому років, бо “всіх моїх шанувальниць розполохаєте. А без Музи я писати не зможу”. Делікатно запитую, невже й зараз має якусь пані. “Аякже, – хитро мружиться, – ми дуже любимо один одного. Вона як тільки гляне на мене, то мовби током вдарить”. “Чого ж разом не живете?” – “Навіщо? Тоді вже любові не буде, одна рутина. А так у нас вільні, нічим не зв’язані почуття”. Офіційно у Григорія Кащенюка була одна-єдина дружина, з якою зустріли разом золоте весілля. Після тривалої важкої хвороби вона померла.
– Ні-ні, при жінці я ніколи не мав коханок, то мене на любов прорвало після 50 років. Емоцій маю багато, от і виношу їх на папір, – посміхається.
Цього невисокого, але жвавого та меткого чоловіка знає в селищі старе й мале. Особливо полюбляє Григорій Кащенюк жіноцтво. Лишень побачить, де зібралися пліткувати місцеві господині, одразу поспішає до їх гурту. Розсипає компліментами та читає свої вірші про кохання. Деякі творіння змушують червоніти дамочок, а молодь записує декламатора на мобільні телефони.
У 2008 році завдяки спонсорській допомозі Валентини Січкар, Валерії Яромчук та Аркадія Степанюка вдалося видати 100 примірників маленької збірочки авторських творів “Червоні маки”. Тираж невеликий, але його вистачило, щоб роздарувати сусідам та знайомим. Вже готові вірші на другу збірку, в ній буде кілька прозових творів.
Нині він тільки й живе отими віршами та любов’ю до прекрасної половини людства. Не дуже охоче розповідає про минуле. Підлітком заробляв на хліб, пасучи чужих корів. Згодом, здобувши освіту, працював завідуючим бібліотекою та кореспондентом у Луківській та Голобській газетах. Кількома словами згадує про батьків, які ще до Першої світової війни в пошуках кращої долі виїхали до Нью-Йорка. Там і народився в них синочок. А в 1933 році повернулись на Волинь.
– Метрика згоріла, тому нема підтверджень, що я американець, потрібно звертатися в архів, а нема грошей, – журиться.
Працівниці селищної бібліотеки, частим гостем якої є Кащенюк, пригадують, що колись йому прийшов документ, який дозволяв раз у рік відвідувати США. Але потрібної суми на квиток пенсіонер не зміг назбирати. Тож про відвідини місця, де народився, залишається лише мріяти.
Незважаючи на восьмий десяток літ, дідусь Григорій ще не був у лікарні. Допомагає тримати форму щоденна зарядка та обливання холодною водою.
– Вже понад 30 років я роблю ці процедури. На гімнастику за Амосовим виділяю годину й 10 хвилин. Треба 100 разів присісти, виконати інші фізичні навантаження. Навіть коли хтось вранці заходить до мене, не відчиняю, а кажу: “Зайдіть пізніше, бо я роблю вправи”, – розповідає.
До рецептів гарного здоров’я та довго-ліття чоловік додає те, що не любить спиртного. Ну, хіба коли дуже розсердиться, то вип’є ложку(!) самогону.
– Мої однолітки, ті, що пили горілку, вже давно лежать в землі, а я ще живу та влюбляюсь, – і, дістаючи записи, читає:
– Ти ніжно до мене тулилась,
Я відчував грудей твоїх тепло.
Були ми щасливі-щасливі –
Такого ще не було...
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
