Найсильніший українець XX століття

Йому рукоплескали у 60 країнах світу! У 1928 році “Нью-Йорк Таймс” назвав його найсильнішою людиною планети XX століття. Сама королева Англії вручала цьому силачу пояс переможця, всипаний смарагдами, сапфірами, діамантами. А відомий мільйонер Форд, власник автомобільного концерну, подарував йому “іменний” автомобіль. Жодний достойний суперник так і не зміг перемогти українського важкоатлета!
Але совєти-визволителі, які прийшли на Закарпаття після Другої світової війни, Івана Фірцака не лише обібрали, а й намагалися затягнути до колгоспу. Ім’я світової величини – Кротон – вони зважилися відкинути у забуття. Та він був нескореним не лише фізично, а й духовно…
Замість 10 чоловіків колесо крутив один Іван
Ніхто, здається, не сказав краще про Івана Фірцака (відразу зазначу, його ще називали й Іваном Силою) як Віктор Суворов, автор відомої книги “Акваріум”, колишній працівник Державного розвідувального управління СРСР: “Дивіться на це лице – скільки в ньому напруги, скільки муки. Це шлях до слави. Це шлях до успіху (працювати на грані зриву). Чемпіонами стають тільки ті, хто не знає, що штанга зараз розчавить його, але штовхає її вверх. Перемагає в цьому житті тільки той, хто переміг сам себе. Хто переміг свій страх, свою лінь, свою непевність”.
Світ знав цього не просто сильного, а надсильного чоловіка не лише як борця й важкоатлета. Європейці й американці завмирали перед людиною-легендою, коли Іван Сила, виходячи на сцену, виносив на плечах циркову трупу на спеціальному манежі, рвав залізні підкови й ланцюги, лежав на розбитому склі, тримаючи на собі півтонни вантажу, зубами чи носом тягнув вантажівки, забивав кулаками цвяхи в дубові дошки, а потім витягав їх зубами, гнув пальцями залізні прути та цвяхи, роблячи з них різні фігури, які роздавав глядачам. А потім тисячі голосів скандували: “Кротон! Кротон!..” Всі ці й багато інших фактів, якими він дивував при житті й дивує навіть після смерті, ми, українці, повинні знати. Бо Іван Фірцак-Кротон – це наша гордість. Переконана, що ви з цим погодитеся, більше довідавшись про його життя.
Народився Іван Фірцак в одному з най-більших сіл Закарпаття – Білках (зараз тут проживає майже вісім тисяч населення) в липні 1899 року. Назвали сина, десяту дитину у сім’ї, Іваном – на честь діда, який славився неабиякою силою. Батько Івана, простий селянин, хазяйнував на землі, яка тут була “на вагу золота”. Тому чимало безземельних селян вирушали аж за океан, шукаючи там кращої долі. Ще й не виповнилося Іванові року, як померла мама, залишивши на батька Федора Фірцака купу ротів.
Іван вже змалечку проявляв неабияку силу. Пізніше він пригадував, що навіть дитиною на пасовищі не було дужчого за нього. А коли підріс, то й п’ятеро парубків не могли його осилити. Звісно, що такий хлопець любив добре поїсти, харчами не перебирав. Якось батько йому сказав, що, певно, з такою силою краще можна заробити десь у світі. І у 17 років Іван Фірцак подався до Чехії (Закарпаття, як автономія, входило тоді до складу Чехословацької республіки).
У Празі він найнявся до тамтешнього фабриканта пана Прохазки вантажником. Якось на його фабриці поламався двигун (силою п’ять кінських сил) від колеса, яким піднімали вантажі з першого на третій поверх. Двигун замінили десять робітників і, обливаючись потом, крутили колесо. Від каторжної роботи люди падали з ніг. Одного дня, зайшовши до цеху, пан Прохазка аж вкляк: колесо крутив лишень один Іван! Він відразу запропонував хлопцеві дві платні, аби той сам працював “за двигуна”. Та коли Іван, поцікавившись, де працюватимуть його напарники, почув, що їх звільнять, відразу відмовився від такої пропозиції – і втратив роботу. Правда, про його силу знали вже інші підприємці, тому в безробітних йому не довелося довго бути.
Один з наглядачів якогось празького підприємця, де працював Іван, вирізнявся жорстокістю і так “дістав” хлопця, що той при сутичці однією рукою закинув його на дуба.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
Далі буде

• Нравится
•