Зниження цін на цукор вже не буде?
Підпис відсутній
– Та що ж це робиться? Вже до 13 гривень доходить, – бідкалася бабуся, яка спромоглася на півкіло солодкого продукту на ринку. – Є ще запаси варення, то буду з ним чай пити...
Менш оптимістично налаштовані багатодітні сім’ї. Адже в цих родинах цукру використовують чимало. Продавці на ринку тільки руками розводять: ціни в світі почали зростати, а в Україні недовиробництво. Хоча політики стверджують, що стрімке підвищення пов’язане з виборами. Що ж насправді відбулося?
Насамперед, на світове зростання ціни на цукор, виявляється, вплинула погода: минулого року була посуха в Індії, котра є найбільшим його споживачем у світі, а в Бразилії випала велика кількість опадів, що й призвело до зниження обсягу виробництва продукту в цих країнах. У Таїланді й Мексиці, які є найбільшими постачальниками цукру-сирцю на світовому ринку, також недовиробництво, що й призвело до зростання цін. Індія вже готова імпортувати два млн тонн в рік. Тож в нинішньому році, прогнозують, світовий дефіцит цукру складе близько 12 млн тонн. Тому ціни на цукор на Лондонській товарній біржі вже досягли рекордної за останні 29 років позначки – 753,6 долари за тонну, а цукру-сирцю на біржі в Нью-Йорку – 645 долари за тонну.
В Україні з початку року ціни на цукор підвищилися на 30 відсотків. У роздрібній торгівлі вони коливаються від 10-13 грн за кілограм. Хоча за 250-грамовий пакетик рафінованого потрібно заплатити п’ять гривень, а кілограмовий пакунок рафінаду коштує аж понад тридцять. Любителям чайку в прикуску тепер доведеться добре думати, чому надати перевагу. Відомо: щороку українці споживають 2-2,2 млн тонн цукру. Торік в нашій державі було вироблено 1,3 млн тонн цього продукту, за квотою СОТ ввезено лише 64 тис. тонн цукру-сирцю. Тому Україна має намір розглянути можливість безмитного імпорту до травня 2010 року з Білорусі 100 тис. тонн тростинного та бурякового цукру. У Національній асоціації цукровиробників України “Укрцукор” впевнені, що додаткове ввезення цукру з Білорусі може призвести до зменшення в Україні посівів цукрових буряків (хоч їх і так сіють значно менше). Щоб запобігти дефіциту цукру на внутрішньому ринку, у 2010 році Міністерство аграрної політики планує збільшити посівні площі цукрових буряків до 450 тис. га проти торішніх 327,6 тис. га. Якщо заплановане буде виконано, то урожай буряків складе близько 18 млн тонн, а виробництво цукру – 2,5 млн тонн.
Нехай краще платять людям – і дефіциту не буде
– Минулого року цукрові заводи Волині не могли працювати на повну силу, тому що в області стали менше сіяти буряків. Наприклад, якщо раніше Волинь засівала солодкою культурою 30 тисяч гектарів, то минулого року всього 14, – розповідає Анатолій Притулюк, голова ради директорів асоціації “Волиньцукор”, депутат обласної ради. – Селянам сіяти невигідно. Заводи також були в збитку. Бо змушені були відпускати цукор по 2,80-3 гривні за кілограм, коли його собівартість становила чотири. Ділки скупили продукцію, а тепер викинули на ринок по великих цінах. І втішати населення, що ціни впадуть, не варто. Адже у світі недовиробництво цукру. Навіть якщо цього року ми перероблятимемо тростину, то все одно, порахували, тільки собівартість такого цукру становитиме 7,50 гривні. І менше десяти гривень на ринках він вже ніколи не коштуватиме.
Анатолій Павлович сказав, що йому прикро, як в Україні нестримно зменшується кількість цукрових заводів. Колись їх нараховувалось аж 192, а залишиться, може, 30-40. Відомо ж, що навколо одного переробного підприємства мають роботу п’ять тисяч трудівників: від тих, хто сіє буряк – і до тих, хто контролює переробний процес.
А ті, хто нині думає про весну, також занепокоєні, скільки сіяти? Ярослава Боць, заступник начальника управління агропромислового розвитку Ковельської райдержадміністрації каже, що в їхньому районі сільгосппідприємства дуже активно вирощували цукровий буряк, хоч ця культура трудомістка і потребує великих затрат.
– А занепад галузі почався через обвал цін на цукросировину, яка за чотири-п’ять років фактично не змінювалася. Якщо раніше було вигідно сіяти буряк, то половину валового збору урожаю в ра-йоні отримували підприємства – до 20 тисяч тонн і стільки ж вирощували у господарствах населення. Минулого року перші виробили всього шість тисяч тонн цукросировини, населення – лишень дві. Причина спаду? Селянам почали мізер платити за тонну реалізованого буряку, – розповідає Ярослава Іванівна. – Якщо раніше людина отримувала 80-85 кілограмів чистого цукру за тонну буряків, то тепер 60-65. Я сама вирощувала буряки, а потім, як всі селяни, закинула такі заробітки. В районі було 13 пунктів заготівлі буряків. Все було налагоджено, люди навіть кіньми підвозили свою продукцію. Зараз з тими 60-ма кілограмами за тонну геть відбили охоту в людей сіяти цукровий буряк. Якщо дійсно державі потрібен цукор, то дайте заробити народу, а не купуйте його де попало. Чому вже зараз не укласти вигідні договори з населенням? Бо може вийти так, що ціни на цукор йтимуть вгору, а селянин сировину віддаватиме задарма й навіть сам питиме несолоджений чай. Ніби зараз всі налаштовані наростити площі посіву, але де гарантія, що не прогорять з такою затією?
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
