Священик написав гімн села

Отець Ігор понад десять років є настоятелем Свято-Михайлівської церкви УПЦ КП в селі Пісників Млинівського району. Він шанована та авторитетна людина для односельчан, тому й найперше місцеве жіноцтво скерувало нас до оселі свого священика: “Його молитви та щирі слова лікують душу, а ще наш батюшка вірші пише”.Народився Ігор Дідух на Радехівщині в родині, яка шанувала Бога, і навіть в радянські часи, незважаючи на заборони, всі ходили в церкву. Найбільше на духовне виховання хлопчака впливала бабуся, яка за руку водила його до храму, дорогою розповідаючи біблійні історії. Після закінчення восьми класів Ігор здав документи в педучилище, але, напевно, вищі сили бачили в юнакові інше призначення, й студентом він так і не став. Довчився ще один рік у школі, а згодом пішов в армію. Повернувшись додому, вирішив вступати в Київську духовну семінарію.
– В нашій родині ніколи не було священиків, але рідні з розумінням поставилися до мого бажання. Та й що могли перечити дорослому хлопцеві, в якого за плечима армійська служба, – посміхається отець Ігор. – З Божою поміччю став семінаристом, а після чотирьох років навчання отримав парафію у Пісникові.
У 1995 році заклали фундамент нової церкви, а вже через рік, на Михайла, коли у селі престольне свято, отець Ігор служив першу службу.
Силами громади звели високий, просторий храм. Щонеділі віряни приходять на службу, а на великі свята священик організовує з дітками виступи.
– Коли на Івана Богослова освячували престол у церкві, разом з наймолодшими прихожанами ми підготували концерт, на якому звучали мої вірші, – з гордістю розповідає отець Ігор.
Талант до віршування відкрив у себе несподівано. У школі оголосили конкурс на кращий вірш про село. До участі запрошували батьків, дітей, дідусів та бабусь. Прийшов додому, взяв ручку й через деякий час на папері з’явились перші рядки. Слова сподобалися всім. Хтось подав ідею написати до них мелодію, зголосився допомогти вчитель музики. І тепер пісниківці мають власний гімн села. З тих пір й почав отець Ігор потрохи римувати. Майже півсотні віршів записано в блокноті, так би мовити для сімейного читання, частину роздрукував та подарував школі, там їх використовують при проведенні різних свят.
Він погоджується, що його твори далекі від досконалих, та й зрештою не прагне стати відомим письменником, але що Бог вкладає у його думки, те й виливається на папір. Дещо з написаного надруковано в збірнику “Млинівщині – 70”. У своїх творах прославляє Всевишнього, Матір Божу. Кілька присвятив дружині Надії, сину Степану, товаришам, вчительці, рідному краю. “Надію та віру несе молитва, а вірші, які заряджені любов’ю та позитивом, також впливають на людей, роблять їх добрішими”, – переконаний священик.
Руслана ТАТАРИН,
Рівненська область
Фото автора

• Нравится
•