Вишиває картини відомих художників
80-річна жителька Збаража Теофіля Буценко прикрасила свою оселю вишитими власноруч картинами. Людина, яка вперше бачить ці роботи, дивується: невже це вишивка, а не живопис?У 1992 році Теофіля Дмитрівна, вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, щоб підзаробити, пішла сторожувати у місцевий бар. Там від нудьги взяла до рук вишивання. Почала вишивати за готовими схемами. Обирає переважно сюжети на біблійну тематику, любить копіювати картини класиків – Рафаеля, Ліотара, Ван Гога. Багато у неї і пейзажних вишивок за мотивами Айвазовського, Шишкіна. А раніше, коли такого розмаїття схем, як зараз, не було, Теофіля Буценко імпровізувала – вишивала болгарським хрестом наволочки на подушки, покривала на крісла та скрині. Узори вигадувала сама.
За вісім років Теофіля Буценко вишила 90 картин. Частину роздарувала донькам, знайомим, приятелям. Її роботи потрапили й за кордон – у США, Італію, Болгарію. Окремі сюжети, на прохання близьких людей, довелося дублювати. Біля вишитого автопортрета Ван Гога збаражанка розповіла:
– Його трагічна доля зворушила мене ще у молодості і довгі роки не давала спокою. Може, тому, що художник – один із тих, хто рано, у 37 років, помер. Як і інші генії – Пушкін, Лермонтов, Рафаель…
За схему автопортрета Ван Гога, яка виявилася дефіцитною, Теофіля Буценко не пошкодувала 95 гривень. Замовлення їй привезли з Румунії. Вишила картину дуже швидко, за два тижні – так “чесалися” руки до роботи. А в середньому на картину невеликого розміру Теофіля Дмитрівна витрачає місяць. Її вишивки схожі на маленькі шедеври. Обрамлені у вміло підібрані рамки, вони створюють у квартирі відчуття тепла і затишку. Майстриня не поміщає їх під скло, тому що під ним нитка пріє. Захоплення вишивкою – не таке й дешеве заняття: квадратний метр канви з натурального льону коштує 140 гривень, моток ниток французької фірми “DMC” – 6 гривень, а рамки – від 100 гривень.
– Вишивання – як наркоманія, — посміхається пенсіонерка. — У молодості, коли працювала в галузі цукрової промисловості, навіть гадки не мала, щоб у вільний час сісти за вишивання. Було четверо маленьких дітей, робота, господарка… Не раз, коли приходила до сусідки, яка корпіла за шитвом, думала: “Боже, нащо воно їй здалося?” А потім ця справа захопила й мене…
Світлана КЛОС,
Тернопільська область
| Comments: |
