{mosimage}Цей замок, за 12 кілометрів від Мукачева, нагадує старезного дуба: величного, обшарпаного, але надзвичайно могутнього. Його стіни настільки дихають минулим, що в уяві яскраво постають усі події, які тут відбувалися протягом багатьох віків. Історія цього замку, як і життя його власників, надзвичайно цікава й захоплююча. Та найбільше він інтригує найсильнішим коханням, яке пам’ятає Європа...
Підземні ходи на 10 км
Але допоки розкриється інтрига, дивує інше: замок має свого власника. І це не якийсь іноземний магнат, не наш олігарх, не місцевий феодал-політик із сумнівною репутацією на кшталт Балоги, а простий художник. Правда, відомий європейцям, але не українцям. Йосиф Бартош взяв цей замок в оренду в 2001 році й згуртував навколо нього чимало однодумців лише з однією метою: не дати загинути тому, що так леліють на Заході – історичному минулому. Скільки потрібно коштів, щоб відремонтувати в наш час звичайний будинок, а що вже говорити про величезний, спустошений замок! Та перші результати досить красномовні...
Село Чинадієво вперше згадується у рукописах в 1214 році як Сент Міклош. І таку назву воно мало аж до совєтських часів. Совєти, зрозуміло, не могли її залишити, бо в перекладі це означає Святий Миколай. Сам замок, як оборонне укріплення від численних завойовників, збудував барон Пітер Перені у 1450 році, згодом його викупив за 22 тисячі форинтів Міхал Теренті. Він переходив від одних європейських власників до інших: Другетів, Зріні, фон Шинборнів. Останні володіли ним більше 200 років. В Угорщині навіть проживає нащадок Перені, який працює в міністерстві закордонних справ. Минулого року він відвідав пра-дідівський маєток й тепер допомагає пану Бартошу його відродити.
Як кожен замок, цей теж має свої унікальні особливості. Тут є ціла система підземних і наземних ходів. Один веде до церкви, що за 300 метрів. Від нього відгалужувався через річку Латериця другий, який виходив в селі Бистриця за 5 кілометрів звідси. А ще один мав вихід аж за 10 км. Крім цього, у замку є ходи у стінах. (Одним з них при свічці вдалося пройтися). Отож, знаючи усі ці маршрути, агент міг дістатися у самий замок і підслухані таємні розмови донести куди потрібно. Недарма його власниця Ілона Зріні дивувалася, як на третій день у Відні знали, про що вона говорила в спальні своєму чоловікові.
Цікава за конструкцією й опалювальна система: єдина піч у підвалі, яка топилася фактично постійно, обігрівала увесь замок. Гаряче повітря, піднімаючись по одній частині димоходу, потрапляло через певні ходи у стіни й таким чином нагрівало усі кімнати. Друга частина димоходу використовувалася як ліфт: через нього зерно витягали на горище – воно слугувало зерносховищем для цілого села, аби зберегти від завойовників.
Замок руйнувався і знову відбудовувався. Якийсь час стояв пусткою. У роки війни тут зупинився СМЕРШ, у підвалах катували політв’язнів... У 70-ті роки розмістився автобат – військова частина, яка перед Олімпіадою будувала дорогу Москва-Чоп. Тоді замок зазнав неабиякої руйнівної “перебудови”. Цегла у замку покладена без грама цементу, лише на піску, вапні, курячих яйцях, а склепіння змуровано на чистому гарячому вапні. Оце технології! У балку з мореного дуба і зараз цвяха-сотку можна забити лише на 5 мм!
Єдина жінка вшанована султаном
Якщо перший поверх завдяки пану Бартошу уже набирає колишнього вигляду, то другий – це ще залишки руїн. І ось ми в одній із таких напівзруйнованих кімнат – його гордості. Підсвічуючи її лише ліхтариком (надворі вечір), мій гід починає розповідь про те, чого чекаю з нетерпінням:
– Ось тут і було те найбільше кохання, за яким, затамувавши подих, стежила уся Європа...
У 1682-85 роках власниця замку – Ілона Зріні. Жінка надзвичайної вроди і розуму, яка знала більше 15 мов. Але не за це вона єдина серед жінок отримала грамоту від турецького султана Мухамеда IV, а за те, що “послана аллахом, щоб показати невірним псам (християнам), як треба захищати свою Батьківщину”. Ілона Зріні з двома гарнізонами солдат три роки тримала оборону Мукачівського замку (теж її власність), захищаючи від двадцятитисячної армії австрійського генерала Карафи, і втратила лише 25 чоловік. Тільки зрада (отруєння криниці) допомогла ворогам здобути замок.
Та навіть не цим прославилася ця надбагата хорватська княжна, яка володіла численними маєтками у Європі, а своїм коханням! Коли їй, вдові з двома дітьми, було 39 років, у неї з першого погляду закохався трансильванський князь Імре Текелі, молодший від Ілони на 14 років! Саме у цій спальні таємно зустрічалися закохані. Вони одружилися лише після смерті свекрухи Ілони – Софії Баторі, надзвичайно жорстокої жінки. Вінчались молоді у замковій церкві в Мукачеві. Весілля гуляли цілий тиждень! (Гості з’їли 10 волів, 36 телят, 20 свиней, 80 овець, 4 олені, 10 косуль, 6 кабанів, 2 лані, 8 центнерів риби і 50 центнерів меду й цукру. А випили 130 діжок червоного і 150 діжок білого вина, 40 діжок пива і 25 малих діжок польської горілки!) Австрійський імператор не зміг пробачити Ілоні, що вона вийшла заміж за запеклого ворога Габсбургів й австрійської імперії, протестанта Текелі. І поставив перед жінкою умову: або вона зречеться чоловіка, або позбудеться усієї своєї власності. Європа затамувала подих... І ось, як грім із неба, Ілона зреклася багатства, знаючи, що жорстоко за це поплатиться. Австрійці відібрали у неї не лише її маєтки, а й дітей. Ілону відправили в монастир. Покарання відбував і чоловік Імре Текелі. Це ще більш вороже налаштувало угорців проти австрійців. Син Ілони Зріні Ференц ІІ Ракоці пізніше очолив боротьбу угорського народу (куруців) за своє визволення.
Мрією Йосифа Бартоша є реставрація спальні Ілони Зріні, де б молодята могли проводити свою першу шлюбну ніч. Кохання Ілони та Імре – приклад справжніх почуттів, відповідальності, взаємоповаги... Ніби про них сказав Володимир Сосюра: “Так ніхто не кохав. Через тисячу літ лиш приходить подібне кохання...”
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Закарпатська область
Comments: |