Ура! Мирон Маркевич – головний тренер національної збірної України з футболу

Ще тиждень тому в якомусь інтерв’ю голова федерації футболу України Григорій Суркіс обмовився, що головним тренером національної збірної України буде справжній українець. Тоді подумалось: невже Маркевич? І ось повідомлення минулого понеділка – Мирон Богданович поведе нашу футбольну дружину на Євро-2012. Збулось! Хіба можна передати словами радість істинних вболівальників України у зв’язку з цією подією. Нарешті наша великомучениця-федерація прийняла хоч одне мудре рішення.Пригадую зустріч з Маркевичем два роки тому. Знаєте, що мене в ньому найбільше вразило? Його розважливість, внутрішній спокій, мудрість і простота. Не втримався і запитав: для чого він возив на місце Берестечківської битви свій “Металіст”, невже негри, та й інші нацмени, наші зросійщені хлопці щось там збагнули?
– Комусь дійшло, комусь не дійшло. Але як вони всі уважно слухали! Головне, що це безслідно не пропало.
Не знаю секретів того, як вчить своїх вихованців майстерності, футбольної тактики і стратегії. Але якщо врахувати, що “Металіст” уже три роки підряд стає третьою командою в Україні після богатирів і багатирів “Динамо” та “Шахтаря” й наробив шуму в Європі, то, очевидно, він тренер класний.
Ще одна деталь. Маркевич балотувався у тренери збірної ще два роки тому перед відбором на Чемпіонат світу 2010. Одна з тез його програми тоді була – “віддати” цей бій, а готувати, награвати збірну вже до Євро-2012. Це футбольним чиновникам не сподобалося. Кандидатура Мирона Богдановича була відхилена. Не будемо сьогодні згадувати грецьку ганьбу. Два роки втрачено. Виявляється, Маркевич був правий.
Не знаю, з чого і як він почне підготовку нашої збірної. Часу для створення потужної команди залишилося вкрай мало – два роки. Але я стопроцентно переконаний (згадаєте мої слова), уже в першому матчі його збірної всі, як один, будуть співати гімн України. Хтось мені заперечить, що це не головне. Можливо. Але й не другорядне. У збірників мають горіти очі. Вони мусять кожною клітинкою, всіма фібрами душі відчувати, що представляють велику державу, “б’ються” на полі не за довгі зелені, а за свій народ, за Україну.
Тут хочу поставити в приклад збірну Німеччини. Хіба зрівняєш її з бразильською? А досягнень у футболі мають не менше. Бо гору бере дисципліна, високий дух.
Не знаю, чи повезе Маркевич збірну у Берестечко чи на Хортицю, за якими принципами буде підбирати хлопців, але я переконаний, що він доб’ється набагато більше з національною командою, ніж його попередники. Тим паче, що й помічник у нього амбітний, розумний Юрій Калитвинцев. І так думаю не лише я один. Удачі Вам, Мироне Богдановичу, нашим козакам збірної України! Ми завжди з вами!
Євген ХОТИМЧУК

• Нравится
•