Ай-Софі – перший кафедральний собор в історії християнства
Цей дивовижний храм зараховано до “Чудес світу”. Він пережив кілька руйнувань, проте був знову відроджений. Будівлі минуло уже 1500 років. Ай-Софі – перший кафедральний собор в історії християнства. Всесвітньо відома пам’ятка візантійського зодчества, символ “Золотого віку”, сьогодні прикрашає історичну частину Стамбула (Туреччина).
Під керівництвом архітекторів трудилося 10 000 робітників
Собор Святої Софії у перекладі з грецької означає “собор божественної мудрості”. До наших часів дійшла третя будівля, споруджена на цьому місці. Перший Софіївський собор збудував візантійський імператор Костянтин І. Його було освячено у 360 році. Проте невдовзі храм зруйнували. За кілька літ його відбудовує інший імператор Феодосій. Однак другий Собор Софії настигла та ж участь. У 532 році за відновлення святині береться Юстиніан. Він запросив кращих архітекторів й наказав звести споруду, найвеличнішу й найрозкішнішу у світі. Під їх керівництвом щодня трудилося до… 10 000 робітників! З видатками не рахувалися – золото та срібло “лилися ріками”, використовували слонову кістку і мармур. З усіх кінців імперії звозилися колони. За підрахунками істориків, будівництво храму обійшлося у три річні доходи Візантії.
Будівлю завершили через п’ять літ. “Я перевершив тебе, Соломоне!” – кажуть, такі слова, зайшовши у храм, вигукнув Юстиніан (маючи на увазі легендарний єрусалимський храм). Велич дійсно вражала! Висота Софії сягала майже 56 метрів, діаметр купола – 31. Він став першим кафедральним собором в історії християнства, де засідав патріарх, збиралися усі Собори й вирішувалася доля Церкви.
Саме у цьому храмі у 955-му році приймала хрещення бабуся нашого князя Володимира – княгиня Ольга.
Майже до середини ХХ століття він був діючим. Правда, останні 480 років служив не християнам, а мусульманам – тут була мечеть. І тільки у 1935-му Ай-Софі оголосили музеєм. Нині сюди приходять мільйони туристів різних віросповідань. Спробуємо і ми доторкнутися до тисячолітньої історії, глянувши на храм очима нашої великої княгині.
Ворота «бачили» апостола Павла!
Минаємо “коридор воїнів”. Тут імператор залишав царський вінець, зброю і заходив всередину через “імператорські ворота”. Біля них завше стояли два стражі. Майже за тисячу років дії православного храму від їхнього взуття у мармурових плитах залишилися два заглиблення. Для простих людей призначалися інші шість воріт. Окремо розташовувався і “жіночий” поверх з лоджією імператриці. Екскурсовод каже, з моменту побудови саме тут фактично нічого не змінилося. Нам показують унікальні яшмові колони, перевезені сюди з храму Артеміди Ефеської (його, аби прославитися, спалив Герострат). Вони датовані V століттям до нашої ери! Ще одна цікава колона – місце здійснення мрій. Кажуть, біля неї здавна рятувалися від хвороб. І тепер туристи загадують тут бажання, при цьому проводячи рукою по мідній плиті.
При вході у стіні бачимо впадину. За переказами, з неї крапають сльози Божої Матері, що оплакує смерть Ісуса.
До сьогодні збереглося кілька мозаїк – зображення Ісуса Христа, Божої Матері, а також цитати з Корану на чотирьох величезних щитах. Є тут і графіті – в часи, коли Ай-Софі була мечеттю, православні платили великі гроші, аби зайти у храм. Вони спеціальними інструментами вишкрябували на мармурових плитах свої молитви.
Ще одна реліквія – ворота з Храму Апполона, ІІ століття до нашої ери. Їх привіз з Анталії імператор Феофіл. Всередині дерево, ззовні – бронза. Оздоблені ворота язичницькими символами. Кажуть, їх бачив своїми очима сам апостол Павло. Колись у Соборі зберігалася і Туринська плащаниця. Проте після чергового пограбування Константинополя її вивезли.
Воістину Ай-Софі – одна з найграндіозніших споруд людства. Тут кожен сантиметр насичений великою історією. Хочеться повернутися сюди ще і ще.
Наталія КРАВЧУК,
Луцьк-Стамбул-Луцьк
Фото автора
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу судноплавній компанії “Укрферрі”.
| Comments: |
