Кахлями гуцулки милувався актор Жерар Депардьє

Після смерті чоловіка вона раптово захворіла на цукровий діабет. Кинулась гангрена на ногу, згодом на другу. Страшна недуга забрала здоров’я, та не зломила її духу – жінка дивувала рідних новими творчими задумами. Саме тоді, у 2004 році, у Косові у музеї її мальованими кахлями замилувався майбутній президент Віктор Ющенко і, почувши про її долю, захотів познайомитися: хто ця майстриня, яка, незважаючи на тяжку хворобу, має таку силу волі?! Для виготовлення візерунка працюють зі свинцем
– На жаль, переживши ще й інсульт, мама три роки тому померла, – розповідає при зустрічі донька Галина Гаркус, теж майстер кераміки. – 23 січня їй було б 64. Після маминої смерті за кілька місяців зникли і її роботи – ескізи до “Кобзаря”. А вона гордилася тими малюнками, мріяла видати альбом! Я так шкодую, що не скопіювала їх...
Євгенія Зарицька – майстер художньої кераміки, лауреат премії імені О. Бахматюка. Євгенія Пет-рівна була відома як декоратор ужиткових речей і винахідниця власної техніки ліпленого орнаменту.
– Десь в кінці 70-х мій брат заслаб, і мама взяла його на роботу, – розповідає донька. – Він попросив, щоб на тарілці мама зробила пташку і гніздечко. Вийшла наліпка.
З того часу Євгенія Зарицька так переносила стилізовані орнаменти, жанрові сценки на тарілки, дзбанки, кухлі, щоб вони були “намацальними” – контури виліплювала на поверхні виробів.
Випадково стала займатися і розмальовуванням кахлів. Керівництво художнього комбінату запропонувало пані Зарицькій, коли вона була на пенсії, малювати для кахлярського цеху. Допомагала майстрині донька Галина.
– Робота з керамікою дуже шкідлива для здоров’я, – розпо-відає Галина. – Для виготовлення візерунчастого кахлю треба працювати зі свинцем, яким покривають виріб. Зелена фарба, яку використовують у малюванні, – окис міді, а жовта – стронцій.
Через трохи часу кахлі Зарицьких були визнані кращими на обласній виставці, відзначені дипломом Гуцульського фестивалю. Посипалися замовлення, до речі, і від відомих політиків: для Кучми розмальовували піч, а для Кравчука – камін.
Три печі і герб –   для Ющенка
2004 рік приніс Євгенії Зарицькій знайомство з Віктором Ющенком.
– Поспілкувавшись з мамою, Ющенко попросив, щоб розробила сюжети на шевченківську тематику – він якраз балотувався у президенти і хотів на згадку подарувати у музей в Моринцях піч. Піч і справді вийшла особлива: триста кахлів – триста картин за мотивами Кобзаря. На кожному були уривки з віршів і малюнки до них. Такі кахлі ніхто ніколи не використовував. Ще ми з мамою розписували для Ющенка піч для дачі у Татарові на Івано-Франківщині. Відтоді зав’язалися дружні стосунки. Не забував він маму, любив з нею спілкуватися, часто куди їхав – телефонував, вітав з Петрівною. Купив мамі інвалідний візок, та знести її з четвертого поверху нашої хрущовки було майже неможливо. Питав, чим ще допомогти, але мама була дуже гонорова і казала, що все має, хоча жила на одну малу пенсію.
Згодом Євгенія Зарицька на замовлення Віктора Андрійовича створила родинний герб Ющенків – розробила композицію: намалювала цвіт калини, стільники, а посередині – бджолу. Такі ж композиції були відтворені і на кахлі, яким викладена гуцульська піч заміського будинку Ющенків під Києвом. У пресі писали, що під час візиту французького актора Жерара Депардьє Ющенки запросили його на свою дачу у Безрадичах. Актор захоплювався колекцією старожитностей, та чи не найбільше його вразив гуцульський п’єц з кахлями, розмальованими Зарицькими.
– З того часу, як мама померла, я з керамікою не стикалася, хоча треба було б, просять малювати, – каже Галина. 
Хочеться вірити, що Галина Гаркус продовжить мамину справу. Адже самобутні роботи Зарицьких прикрашають не лише українські музеї чи оселі – витвори гуцульських майстринь бачили на міжнародних виставках у Європі, передавалися в приватні колекції за океан – у Штати, Канаду...
Олена ПАВЛЮК,
Івано-Франківська область

• Нравится
•