50 років – Дідом Морозом

Стає ним на Новий рік житель селища Млинів, заслужений працівник культури України Микола Муляр, дідморозівський дебют якого відбувся у 15-річному віці.
– А ще раніше, у 7 років, я вперше зіграв роль Нового року – 1952-го, – зізнається Микола Іванович, – це сталося під впливом старших брата та сестри, без яких не обходився жоден вертеп у нашому рідному селі Іванківці на Млинівщині. За ті довгі десятиліття чого тільки не траплялося з моїм Дідом Морозом. Було таке, що він абсолютно не був схожий з нинішнім звичним образом. Чому? Бо не мали статків, аби придбати вбрання. А із ситуації виходили так – брали кожуха, вивертали його, прикрашали усяким лахміттям. Головне, що такий важливий атрибут як торбина з подарунками завжди був при мені, тобто при Дідові Морозу. Хоча одного разу все-таки довелося залишитися без подарунків. Річ у тім, що до одного села з Млинова ми поїхали на двох санях. На одних – Дід Мороз зі щедрувальниками, на інших – фірман, який віз не тільки солодощі, але й холодильника, іншу дрібнішу побутову техніку, яку районна влада передала для школи. Найцікавіше, що двоє саней поїхали різними дорогами. Прибувши на місце, ми одразу взялися за справу. Я став наголошувати, що з хвилини на хвилину, як у казці, повинен з’явитися подарунковий фаетон. Але проходять хвилини, години, а фаетон не з’являється. З’ясувалося, фірман так заблудився у лісі, що хотіли міліцію на пошук викликати. Було також, що діти насміхалися з Діда Мороза. Як-от у випадку, коли на новоріччя йшов не сніг, а сильний дощ. Я тоді прямо з двору, добряче підмоклий, але із парасолькою над головою, заходжу до ялинки і починаю виправдовуватися перед дітками. Мовляв, так важко добирався, така надворі хурделиця. А їх не проведеш – яка хурделиця, коли над головою зонт. От і стали сміятися.
Зрештою, не тільки до діток приходив мій Дід Мороз, з року в рік він вітав ветеранів. Це були дивовижні зустрічі, програми, які представляла художня самодіяльність, де я пропрацював десятки літ. І кожного разу, коли наближався Новий рік, навіть не ставилося питання, хто буде Дідом Морозом. Всі знали: ця роль – за Муляром. І зараз, перебуваючи, так би мовити, на заслуженому відпочинку, я вже ніяк не можу відмовитися від подібних пропозицій. У минулому році, приміром, мій Дід Мороз гарно “пройшовся” по ветеранах селища разом зі щедрувальниками дитячого садочка №2. В односельців після цього залишилося напрочуд гарне враження та прекрасний настрій. Врешті, саме у цьому полягає головна місія Діда Мороза, від ролі якого, скільки житиму, не відмовлятимуся.
Сергій НОВАК,
Рівненська область

• Нравится
•