Шестирічну Інну, вкриту численними ранами, знайшли собаки
Вітчим Роман (зліва) і матір Ганна (у центрі)
Мама дівчинки Анна за своє життя зазнала багато горя. Перший невдалий шлюб, від якого залишилась донька, втрата батьків, бідність. Коли чорна смуга, здавалося, закінчилась, жінка зустріла чоловіка на ім’я Роман, який теж мав за плечима гіркий досвід, і двоє людей знайшли своє довгоочікуване щастя. Нарешті доля дала їм радість, кохання, другу дитину. Після переїзду до Роми та його мами Анна з полегшенням зітхнула: ну от тепер заживуть по-людськи…
Сім’я жила звичайним життям – чоловік на роботі, дружина в декретній відпустці з двома дітьми. Інна була хорошою дівчинкою, у школі вчилась добре, не пропускала занять, не хворіла. Дуже любила розмовляти, ділитися враженнями з людьми, була веселою і життєрадісною. Обожнювала бавитися з тваринами. Сусіди розповідають, що собаки в дворі дуже любили цю дитину, вони сприймали її за “свою”.
Того злощасного дня Роман збирався на роботу, а маленька Інна все просила маму піти до подруги Ксюші. Оксана була старшою на рік і частенько прибігала побавитися з нею. Ні мама, ні вітчим не дозволили Інні йти. Згодом дівчинка попросилась у двір покататися на каруселі. Тим часом матір зайнялась меншою дитиною. Ніякого підозрілого шуму надворі не чули. Інни не було десь близько години.
Дівчинку знайшли собаки, що жили у дворі. Мешканці будинку побачили, як тварини щось тягнуть, коли ж люди зрозуміли що, у багатьох відняло мову. Це була Інна. На дівчинці не лишилося живого місця. “Швидка” приїхала за кілька хвилин. Дитина тоді ще була жива.
Ніхто нічого не міг ні пояснити, ні зрозуміти. Одразу одинадцять спеціалістів боролися за життя Інни. Її підключили до апарата штучного дихання. Лікарі повідомили, якщо дівчинка й виживе, то бачити не зможе. Стан дитини був критичний. І після тижня боротьби за життя малечі медики змушені були розвести руками. Увесь цей час маму до дитини в реанімацію не пускали. Натомість чи не вперше за кілька років навідався рідний Іннин батько Олександр. Як стверджують очевидці, він поводився неприродно, але, зважаючи на те, що чоловік постійно приймав наркотики, його поведінку сприйняли нормально. Олександр у всьому, що сталося, звинувачував Аню. Чоловік “мав своє бачення” виховання дитини. Одного разу, взявши Інну на прогулянку, просто здав її в інтернат. Після такої “турботи” Олександру заборонили брати дівчинку.
Судмедексперти не змогли відрізнити ножових поранень від укусів
Розслідування особливо ніхто не проводив, навіть як слід не обшукали у пошуках доказів територію навколо будинку. Враховуючи, що дівчинки не було близько години, а жахливих ран їй завдано понад 70, знущались над дитиною доволі довго. Тож, очевидно, місце вбивства було десь поруч. Водночас воно якимось чином захищене від стороннього ока та вуха, адже сусіди були у дворі, і почули б крики дитини, якби на неї накинулись собаки чи хтось ще. Тому, можливо, дівчинка свідомо йшла кудись або знала, до кого йде. Ще одна деталь, яку не помітили правоохоронці: при численних ранах на місці нападу мало бути чимало крові. Однак її так і не знайшли. Проте до розгляду різноманітних версій міліціонери не вдалися. Вони дочекалися смерті дитини, а тоді за висновком судмедекспертизи, яка заявила, що Інну роздерли тварини, правоохоронці хотіли закрити справу. Батькам невідомі люди, зрозуміло, “натякнули” мовчати.
Та у справу втрутилася преса і захисники тварин, які просто не дали визнати такий абсурдний вердикт. Хіба що собаки тепер ходять з ножем. Лікарів теж здивував висновок правоохоронців. Вони в один голос стверджували, що Інна загинула від колото-різаних ран, які могла завдати тільки двонога «тварина», і аж ніяк не від укусів собак.
Аби зрозуміти, на чиєму боці правда, слід звернутися до спеціальної літератури. Так на сайті одного з медичних університетів зазначається: “Кінець колото-різаної рани зазвичай добре розрізняється неозброєним оком, він найчастіше “М”- або “У”-подібний”.
Коли ж на людину нападають собаки, її знаходять переважно в позиції захисту – скрученою та із закритим руками обличчям. При укусі собак залишаються подвійні синці або невеликі, округлої форми ранки різної глибини від ікол верхньої щелепи. А між ними утворюються підшкірні крововиливи у вигляді дуги від шести різців собаки.
Отже, рани можна розрізнити неозброєним оком! Оскільки собаки, які знайшли дівчинку, були невеликими, то можна зробити висновок, що завдати таких жахливих ран вони просто фізично не могли.
Псів мали відловити і відправити до притулку, щоб виявити можливе захворювання на сказ. Та насправді служба, яка приїхала на місце події, тварин зловити не змогла, тож поїхала в інший район і звідти привезла собак до притулку. П’ятьох непотрібних тварин просто застрелили. Потім зробили відповідні аналізи. Лише у двох собак у зубах виявили сліди шкіри дівчинки. Проте це нікого не здивувало, адже пси намагалися кудись висунути дівчинку, цим самим привернувши до неї увагу.
Донецькі міліціонери вирішили страшну вину повісити саме на тварин. Адже розслідувати і шукати справжніх убивць складніше, ніж знайти цапів відбувайлів, які не вміють говорити і не можуть дати ніяких свідчень.
Зоозахисні організації приносять свої співчуття родині Бомко з Донецька та щиро надіються, що справжнього убивцю знайдуть і покарають.
Дана ГАРТ,
м. Донецьк
| Comments: |
