З музикою – на інвалідному візку
– Ти все своє життя не розлучатимешся з інвалідним візком, – такий вирок винесли лікарі 21-річному жителю Рівного Володимиру Адамкусу, у якого хвороба “відняла ноги” і котрого на два роки прикувала до ліжка.
– Схоже, що лікарі були праві, візок для мене вже супутник життя, – каже в такт лікарським передбаченням хлопець.З Володимиром Адамкусом ми познайомилися на відбірному турі конкурсу “Україна шукає таланти”:
– Коли я потрапив до лікарні і жодні зусилля медиків не давали позитивного результату й справді подумав, що інвалідності мені не уникнути. Тим паче, що лікарі відверто заявляли: інвалідний візок – це найліпше, що на мене чекає. Чесно кажучи, якби не тренажери, не сила волі, не наполегливі заняття, то хто зна, чи довелося б знову стати на ноги. Слава Богу, наразі хвороба уже позаду. Логічним у такому випадку було б викинути візок. Натомість я вирішив використати його як своєрідне хобі. Приблизно так, як еквілібристи у цирку – велосипеди. Дехто навіть став мені казати, що це, мовляв, кощунство. Але я іншої думки. Вважаю, що й на інвалідному візку можна показувати різноманітні трюки, що й прагну довести.
А ще Володимир Адамкус – вельми талановитий музикант. Він на синтезаторі виконує як класичні твори, так і твори власні. І робить це непересічно – саме на інвалідному візку, який постійно перебуває у “підвішеному стані”. Тобто ноги музиканта не торкаються землі, а руки тим часом роблять свою справу – вибивають з музичного інструмента дивовижні ноти.
Власне, саме такий оригінальний номер Володимир Адамкус представив на відбірному турі конкурсу “Україна шукає таланти”. І при цьому неабияк подивував конкурсну комісію.
Чи потрапить рівнянин у фінал – це, як вважає він, не головне, хоч був би дуже радий. Набагато важливіше, за словами Володимира Адамкуса, подати людям приклад, що інвалідний візок – не завжди вирок. Він може бути для людини навіть втіхою.
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
