В піст поліськими грибами смакують одесити

Для поліщуків ліс з діда-прадіда є годувальником. Гроші від продажу грибів-ягід відчутно поповнюють бюджет селян, а взимку підприємливі господині торгують сушеними грибами. Возять їх не лише до Луцька, а й Львова та навіть Одеси.
Сестри Марія Баран та Надія Примачук із села Карпилівка Камінь–Каширського району зізнаються, що не уявляють свого життя без лісу. Тітка Марія сміється і каже, що разом з сестрою ходять по гриби, але кожна знає своє місце й на чуже не зазіхає.
– Бувало, як пощастить, то по 100-150 білих приносила додому, – каже Марія Василівна. Поки жінка у хаті шукала в’язку сушених, повернулася з лісу Надя з козубом зелениць, підзеленків, навіть руді шапки опеньок виднілися зверху. І це наприкінці листопада!
– Цьогоріч нема чим хвалитися, а от попередні були врожайними, то собі мали й продавали у Львові та Одесі. На кілька тижнів знімали там житло. Три-чотири тисячі везли додому, а тут дітям на навчання треба, хату добудувати – все тими грошима покривали. Особливий попит на сушені гриби у піст. Сушимо їх в печі цілу добу, – розповідає тітка Марія.
– А правда, що можна їсти мухомори, коли їх добре зварити?
– Такого не знаю, але нас часто люди просять привезти мухоморів, щоб робити якісь ліки від онкозахворювань. Ми відмовляємось, бо ніхто на них сертифікат не дасть. Перед поїздкою на ринок здаємо гриби на аналізи в районну санепідемстанцію, де перевіряють, чи немає в них радіації, – відповідає Надія.
– Ще жодного разу не сказали, що наші гриби погані. А в Одесі вже маємо постійних клієнтів, – кажуть жінки.
Сушені гриби – задоволення недешеве. В’язочка коштує близько 100 гривень.
– Не кожен міщанин може викласти таку суму. А пенсіонери тільки підійдуть, заглянуть, та й відходять в бік. Ми іноді бабусям безкоштовно насиплемо грибочків – ото для них втіха, а нам дасть Бог сили та здоров’я ще назбираємо, – кажуть селянки.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото Миколи Комаровського

• Нравится
•