«Вся маршрутка чула, як я ржала»
Кажуть, підслуховувати чужі розмови не можна. Але що робити, коли мимоволі доводиться їх чути, особливо в маршрутці, дорогою на роботу і додому. Нещодавно поряд зі мною в “Богдані” сиділа симпатична дівчина і, незважаючи на людей, сорок хвилин досить голосно розповідала про свої трудові будні, куди і з ким вона поїде на Різдвяні свята і як бурхливо відсвяткувала день народження.
Усі пасажири почули, який її начальник скупий, а два місяці вона працювала взагалі безплатно. І не для того закінчувала університет, щоб подавати каву.
“Прикинь, – дівиця вже почала розповідати інтимні подробиці офісного життя своєму телефонному співрозмовникові, – начальник до мене ще й пристає. Але я з ним не пішла б і за великі гроші, бо він товстий і лисий”. На якусь репліку вона голосно розсміялася, а потім додала: “Прикинь, вся маршрутка чула, як я ржала”. Хочу запевнити ту пасажирку: ми не тільки чули, як вона сміялася, але й зрозуміли, яка вона ... . Пропущене слово можете вставити самі.
Зручний винахід цивілізації – мобільний телефон, але в руках варвара він перетворюється на знаряддя морального катування. Тому іноді хочеться вирвати його і розтоптати, або закрити вуха, щоб не чути всієї тієї маячні.
Семен ГЛУШМАН
| Comments: |
