Білоруси роблять «підкоп» під Світязь, а українці «возмущаются»?

Озеро Світязь, що у Шацькому районі Волині, називають перлиною нашої держави, і воно по праву увійшло до списку семи чудес України. Однак в останні роки у ЗМІ все частіше з’являлися публікації, що водоймі загрожує обміління. Про це писали і наші сусіди – білоруські журналісти. Адже мова про Хотиславський кар’єр, що в Малоритському районі Брестської області, ведеться вже тридцять літ. Пожвавилась вона цього року, адже на об’єкті знову відновилися роботи, які були припинені у 1990-х роках через брак коштів... Тож що може статися взагалі з волинськими землями, яким судилося опинитися всього за кілька кілометрів від цього кар’єру? Це намагалася з’ясувати українська делегація, нещодавно побувавши у селі Хотислав і взявши участь у громадських слуханнях звіту про вплив на навколишнє середовище, яке може змінитися (притому не в кращий бік) під час господарчої діяльності у крейдяному кар’єрі II черги.Святого за 19 літ може і не бути?
Як відзначили представники місцевої білоруської влади під час цих слухань, розробка Хотиславського кар’єру – це державний проект, гарантом якого виступає приватний бізнес, зокрема підприємство “Кварцмелпром” та його засновник – підприємство “Трайпл”. І в  реалізації за-цікавлена вся країна, адже балансові запаси промислових категорій, доступних для відкритої розробки, складають 26281,4 тисячі метрів кубічних піску та 38816 – крейди. До речі, крейда дуже якісна, годиться не тільки для виробництва будматеріалів, але й парфумерії. Розробка кар’єру дасть можливість додатково наповнити бюджет, буде створено півтисячі робочих місць. Крім того, підприємство “Трайпл” за власні кошти готове ідеально відремонтувати чи збудувати дороги, дитячий садок, розширити хотиславську школу. У селі зведуть котеджне містечко та багатоквартирний будинок для працівників кар’єру і двох заводів, які виготовлятимуть селікатну цеглу та будівельні матеріали. Тому й не дивно, що є за що, як кажуть, воювати. Однак що ж отримає натомість природа?
Білоруські спеціалісти переконані, що розробка кар’єру менше вплине на довкілля, ніж меліорація минулого століття. На території Білорусі у Малоритському районі немає об’єктів природи, які знаходяться під охороною. Дослідження, що представили білоруси, базуються на методі математичного моделювання. Українська сторона заявила, що вони сирі, недостатньо обгрунтовані. Хоча вже з них випливає, що відпрацювання кар’єру без застосування природоохоронних заходів може викликати зниження рівня грунтових вод на території Білорусі. А площа вирви, яка утвориться, складе близько 56 кілометрів квадратних. Білоруси доводили, що впливу другої черги кар’єру на Шацькі озера не буде. І неодноразово повторювали на громадських слуханнях (це написано і у їхній заяві), що “возмущения” українців безпідставні.
Адже поблизу кар’єру зникнуть деякі види рослин, плазунів, дещо зміняться ліси, змістяться ягідники, але... збільшиться кількість грибних місць. Дослідження показали, що, наприклад, у селі Сушитниця можуть зміліти криниці на 2-3 метри, а, наприклад, українське озеро Святе за 19 років отримає води з підземних горизонтів на 45 відсотків менше. І що від нього залишиться? Муляка? І тільки одному Богу відомо, як насправді за 30(!) літ зміниться земля, бо саме стільки часу займе термін експлуатації II черги родовища. Тому-то наші спеціалісти-фахівці і б’ють на сполох. Схоже, не безпідставно. І це зовсім не “возмущения”.
Треба відступитись  від кордону, бо Хотислав – слабка ланка
Вислухавши усі пояснення білорусів, до розмови приєднались українські науковці.  Василь Готинян, директор державного науково-виробничого центру “Природа”, зауважив:
– Я не один рік займаюся вивченням глибинних процесів у землі, 30 років веду пошуки нафти і газу за космічними знімками. Тому хочу вам дещо роз’яснити з погляду космічних досліджень. Україна вже пережила одну біду – Чорнобильську. Прип’ятська впадина знаходиться по сусідству з Чорнобилем, і це одна з найбільш сейсмічно небезпечних територій. Науковці попереджали, що атомна станція в небезпечному місці. Нас не почули. Тож почуйте зараз: така ж небезпечна територія – поряд з кар’єром. І це не пусті слова, про що свідчать матеріали білоруських вчених. Місяць тому я брав участь у роботі четвертого білоруського космічного конгресу, і мав честь придбати книги з роботами ваших вчених. З них видно, що неподалік Хотиславського кар’єру розташований епіцентр землетрусу. Тоді я звернувся в українське Національне космічне агентство, і там підтвердили інформацію, що поблизу кар’єру можуть бути підземні поштовхи у півтора і більше балів, хоча їх людина не відчуває. Я вважаю, що чорнобильська аварія сталася саме через підземні поштовхи. Не наступаймо на ті ж самі граблі! Розробка кар’єру становить загрозу Шацьким озерам, і через тріщини вода справді може піти з України. Я вношу пропозицію: зверніться до своїх вчених, порадьтеся з ними! Адже в Чорнобилі було наповнення водойми, а у вас, навпаки, йде розвантаження в момент відкачування води з кар’єру. Ви насильно заганятимете її в канали. Притому процес відкачування йде набагато швидше, ніж процес фільтрації підземних вод. Тож і вийде певний розрив. Але біда в іншому: кар’єр опинився у несприятливому місці, це слабка ланка. Бо якщо взяти землю як організм, то у Хотиславі – найвразливіша точка. Це все одно, що вколоти в око. У Білорусі великі поклади крейди. Розробляйте, піднімайте економіку, ми не проти, але відступіть від кордону! Бо якщо Чорнобиль був катастрофою глобальною, то тут може бути регіональна. Тому давайте ще раз подумаємо. Ці дослідження, які нам представили білоруси, нафталіном не пахнуть, але сирі. За висновки, які ми чули, автори не відповідають. Притому відверто кажуть: “Матеріалу недостатньо, наслідки можливі... Якщо господарі будуть робити те і те, то загрози не буде...” Тобто науковці  прикрилися цими словами, як щитом, вони не відповідають за наслідки господарської діяльності.
Кандидат географічних наук Володимир Білоконь, замдиректора Інституту еконо-міки, природокористування державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, також взяв участь у слуханнях:
– У нас є багато звітів, які доводять, що меліорація згубно вплинула на природу. Пересушення призводить до руйнування грунтів, на поверхню виходять піски. Навіть йде мова про можливе опустелювання таких територій. Ось до чого призводить зниження рівня грунтових вод. Уважно вислухавши всі докази білоруської сторони, переконався, що дослідженнь вона не вела, мова йшла тільки про розрахунки, на основі чого була побудована модель. Ми також провели дослідження, однак у нас, наприклад, депресивна вирва втричі більша. Тобто я вважаю, що все це потрібно ще раз перевірити, адже мова йде про дві країни і транскордонний вплив. Я не кажу, що все погано і я не довіряю білоруським вченим. Але у цьому випадку ми маємо зробити спільний українсько-білоруський варіант оцінки. І запросити міжнародних експертів.
Листи направляли, а українці – ні пари з уст?
Після слухань присутні мали змогу задати питання спеціалістам. Людей насамперед хвилювало, чи не вплине діяльність кар’єру і заводів, які будуть переробляти крейду, не тільки на воду, ліси, але й на повітря. Згодом українська делегація мала змогу вперше за всі роки подивитися на саме родовище. При виїзді з Хотислава розчищено поле, працює техніка – будуються заводи. Ведуться роботи і на самому кар’єрі. Іван Кірічук, начальник кар’єру, який, до речі, є вихідцем з України, сказав, що негативний вплив (якщо він буде) відчує насамперед він, адже його хата знаходиться за 500 метрів. Але якщо виникнуть проблеми, білоруси одразу відключать насоси, заповнять кар’єр водою і припинять господарчу діяльність.
– Поки що ми розробляємо кар’єр площею 4,5 гектара, – розповів його начальник. – Вже вивезено пісок на глибині 12 метрів.  Водопритік в кар’єрі становить півтори тисячі кубів на добу. Відкачуємо її насосом в канал. Є режимна спостережна свердловина. Тобто все під контролем. Поклади крейди ми не чіпаємо, тільки вивозимо пісок (ось неподалік буде збудований міні-завод з його сортування). Крейдове виробництво плануємо запустити тільки через три роки.  За п’ять п’ятирічок збираємося освоїти кар’єр площею 95 гектарів і глибиною 43 метри.
Однак на ці слова кандидат технічних наук Олена Цвєтова, завідувач лабораторії природоохоронних заходів Інституту гідротехніки і меліорації Академії аграрних наук України, зауважила, що однієї спостережної свердловини недостатньо. І обов’язково потрібно брати до уваги й українські дослідження, чого не роблять білоруси.
Хоча представники підприємства “Трайпл” сказали, що вони ще 4 вересня відправили Міністерству екології України лист зі звітом. Однак відповіді не отримали.
– Нам доводиться працювати з Литвою, Австрією, Польщею, Латвією. Однак з Україною найбільш незрозумілі стосунки, – зауважив начальник спеціалізованої інспекції державної екологічної експертизи Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Республіки Білорусь Олександр Андреєв.
Та перший секретар Посольства України у Республіці Білорусь Сергій Мельник одразу виправдався, що відповідь білорусам українська сторона відправила...  26 листопада (слухання проходили 2 листопада). І, мабуть, лист ще в дорозі... Але, як сказав Олег Кіндер, депутат Волинської обласної ради, начальник  екологічної інспекції, потрібно дійсно зустрічатися на рівні двох міністерств:
– І те, що ми вже тут – це перший крок до співпраці. Це вже порозуміння.
А ось така інформація з’явилася на сайті Міністерства екології та природних ресурсів України наприкінці листопада: “У зону впливу кар’єру потрапляє 11 населених пунктів, у побутових криницях може зникнути вода. Кар’єр розташований поблизу озера Турське, яке є основним джерелом регулювання водного режиму на Турській осушувальній системі площею 10 тисяч га, а також біля меж Шацького національного парку, який включає понад 30 унікальних озер переважно карстового походження. Кар’єр та озера тяжіють до єдиної прадавньої долини стоку, яка має вріз у крейдових нашаруваннях до 60 м і є зоною підвищеної водопровідності підземних вод, що може при водопониженні в кар’єрі призвести до обміління озер та їхньої загибелі.
Складається ситуація, коли кар’єр відновлює свою роботу і виходить на досить велику потужність, це може призвести до непередбачуваних наслідків у природному середовищі. Науковці вважають за доцільне відновити у повному обсязі систему моніторингу в зоні впливу Хотиславського кар’єру, а також на території Шацького парку, що потребує фінансування у 200-300 тисяч гривень”.
Напрошується питання: а хто ж фінансуватиме?
Марія ДУБУК,
Луцьк-Хотислав (Брестська область)

• Нравится
•