З трембітами сільського газди виступає Руслана

Михайло ТАФІЙЧУК

Кращого звучання дуді надає... горілка
У родині Михайла Тафійчука не було музикантів. Його батько був ковалем на усі Карпати. Та самого Михайла ще змалку тягнуло не до ковальства, а до музики.
– Я маленьким хлопцем став виготовляти сопілки, у дванадцять років зробив першу скрипку, у двадцять чотири – цимбали, які забрали у Ленінград. Всі гуцульські інструменти сам роблю і вмію на них грати: то цимбали, трембіта, бубні, дуда, ліра, сопілка, флояра, скрипка, кларнет, дримба, денцівка, телинка... Граю, як і всі гуцули, на слух.
– Як навчилися?
– Не знаю, – знизує плечима пан Михайло. – Я невчений, три класи школи маю. Як скрипку зробив, то з обіду і до вечора вже так грав, що ну. Я не годен це роз’яснити. Знаєте, дуду (так називається гуцульська волинка – авт.) не бачив, як робиться. А взяв у руки, глянув – і вже надумав, як усьо починати. Мучивси-мучивси, і навчивси.
Михайло Тафійчук не одне весілля відгуляв зі своїми інструментами. А коли припрошували до горілки, то виливав її у дуду – п’яний не зміг би грати, та й дуда від цього краще звучала. Майстрові прикро, що у Карпатах молодь не хоче вчитися музики у старих дударів, які вже не можуть грати.
– Молоді не хотять ні дуди, нічого. Навіть скрипку не питають, – скаржиться пан Михайло. До речі, в Україні дуду виготовляє, як каже наш герой, тільки він.
Музичні інструменти гуцула їдуть в Америку    і Канаду
Як і всі сільські люди, карпатський майстер тримає корову, косить сіно, вміє ще й у кузні коня підкувати, сокиру зробити, бо ж сам коваль. Тому музичні інструменти виготовляє переважно взимку, але якщо і влітку є замовлення, то, звісно, береться за роботу. Каже, що найважче виготовити ріг, скрипку, ліру, цимбали. Для цимбал від початку (заготівлі дерева) і до кінця потрібно 40 робочих днів, ліри – 25, трембіти – два тижні. Знає Михайло Тафійчук, у яку пору заготовляти дерево і для якого інструмента. Всіх секретів майстер не розкрив, але повідав, що скрипку, цимбали, ліру робить з явора, дуду – з явора, груші і сливи та козячої шкіри, яку ще треба вміти облупити, трембіту – зі смереки і березової кори. Трембіту складають з двох частин – для полегшення у транспортуванні і зберіганні.
– Здавна майстри так видумали, – зауважив.
– Хтось із відомих людей замовляв у Вас гуцульські інструменти? – цікавимося.
– Йой! Та багато хто. Був Олег Скрипка, дримбу хотів. Від співачки Руслани приїжджали хлопці і купили вісім трембіт. У Канаду бубні брали, у Шотландію – дуду, в Америку – дві ліри. В музеї беруть.
– Ваші діти переймають справу?
– Всі троє моїх дівчат і п’ятеро хлопців грають на музичних інструментах. Син Микола робить цимбали на замовлення.
Ще з радянських часів пана Михайла запрошують на різноманітні фестивалі. “Ансамбль родини Тафійчуків”, який створили він і троє його синів, записав вже кілька дисків. Побували у Польщі, а минулого року на Різдвяні свята місяць гостювали у Штатах.
– Діаспора нас запросила, все оплачувала. Ми ставили у їхньому театрі п’єси, колядували, грали. Із собою брали всі свої інструменти.
– Який Вам найбільше подобається виготовляти і грати?
– У мене немає таких інструментів, на яких би я не грав. Лише дримбу не люблю, хоч вмію робити.
Олена ПАВЛЮК,
Івано-Франківська область

• Нравится
•