Введення в Храм Пресвятої Богородиці
В народі це свято називають просто Введенням і відзначають 4 грудня. Воно, як і Різдво та Успіня Божої Матері, засноване на традиціях Церкви й на апокрифічних (заборонених офіційною церквою) джерелах. За ними батьки Пресвятої Богородиці праведні Йоаким та Анна, будучи бездітними, пообіцяли: якщо у них народиться дитина, вони віддадуть її на службу богові у Єрусалимський храм. Господь Бог почув їхні молитви і дав їм доньку. Коли Марії виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька святого Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час, фактично до заручин з Йосипом. Тому це свято насамперед навчає нас віддатися на виховання святої Церкви від раннього дитинства до пізньої пори нашого життя.
Введення належить до дванадцяти великих річних празників. Хоча про нього згадується з V століття, та минуло кількасот років, поки воно стало поширеним по цілому Сходу. Введення згадується і у грецьких богослужбових книгах з IX століття. Відтоді його святкує уся східна Церква. Синайський Канонар (збірник церковних законів) з IX-X століття подає його так: «Празник Пресвятої Богородиці, коли була приведена у храм Божий, маючи три роки». На Захід свято прийшло досить пізно – аж наприкінці XIV століття, і в половині XV століття поширилося по всій Європі.
У календарному циклі українців воно замикає осінній сезон. З ним пов’язано чимало повір’їв: від Введення до Благовіщення не можна копати землю, тому жінки до нього запасалися глиною. Як і на Новий рік (Різдво, Великдень), так і на Введення важливо, хто першим завітає до вашого дому. Іван Франко у своїй книзі «Народився календар» пише: «Коли ввійде першим молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того з грошима, то це на добро: весь рік у хаті будуть усі здорові і гроші вестимуться. Коли увійде старий, хворий, особливо бабця або коли хтось прийде чогось зичити – то це злий знак».
Ще у народі вважають: скільки на Введення води, стільки на Юрія трави; як у цей день вода, то у літі молоко.
День великомучениці Катерини
7 грудня християнський світ відзначає день пам’яті великомучениці Катерини («чиста душею» – у перекладі з грецької). Розумна й освічена, вона була страчена колесуванням за віру близько 373 року, бо не хотіла стати дружиною імператора-безбожника Максиміяна. Через декілька років єгипетські християни знайшли останки мучениці й поховали їх у монастирі на Сінайській горі.
В Україні це ще й свято дівочої долі. Колись напередодні нього хлопці постили, щоб Бог послав їм добру жінку. А дівчата сьомого грудня ворожать. Напередодні Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи в такий спосіб кількох хлопців. Серед них мав бути і яблуневий листочок – «для дівчини». Ранком, до сходу сонця, дівчина йшла в садок і зрізувала гілочку вишні. В хаті ту гілочку ставила у пляшку з водою і чекала свята Меланки. Якщо до Меланки вишня розів’ється і зацвіте – добрий знак, бо й доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту – кепська ознака.
В цьому випадку під «долею» дівчата розуміли шлюб: є цвіт на гілочці – буде весілля, нема – восени доведется Покрову благати : «Свята мати, Покрівонько, покрий мою го-лівоньку».
Традиційно з приходом Катерини з’являлися люті морози. Тому й казали : “Як Катерина по воді, то Різдво по льоді”.
Підготувала Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
