Будівництво – галузь, яка могла б витягнути українську економіку з глибокого дна
Віктор ЧОРНУХА
Іпотека не врятує
Саме будівельники найпершими відчули фінансову кризу, ще коли у квітні 2008 року Кабмін видав постанову про скорочення іпотечних кредитів. Особливо обсяги виробництва почали скорочуватися восени минулого року – тоді про кризу заговорили уже й на офіційному рівні. Закон “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, прийнятий ще у грудні, який передбачав завершення будівництва житлових об’єктів з готовністю понад сімдесят відсотків, допоміг будівельникам, перепрошую, як мертвому кадило. Недарма чимало фахівців сходяться на тому, що будівельна галузь, яка наповнювала бюджет на 30 відсотків, знищена за дуже короткий час. А це у свою чергу “посадило на дно” інші галузі (транспортні перевезення, гірничодобувну, виробництво металу, будівельних та оздоблювальних матеріалів, устаткування, машинобудування і т. д.). Зрештою, коли здається будь-яке приміщення, його треба принаймні обставити меблями... Недарма навіть Ахметов наголошує, що допомагати треба не металургам, а найперше будівельникам.
За повідомленнями Держкомстату, об’єми будівельних робіт за перші дев’ять місяців 2009 року, порівняно з аналогічним періодом минулого, скоротилися на 52,4 відсотка, і про їхнє зростання навіть немає мови. Чимало експертів сходяться на тому, що зрушити ситуацію з місця зможе іпотечне кредитування. Однак сподіватися на це, мабуть, не варто. Як банки, так і позичальники будуть обережними з кредитами. Зрештою, іпотека деякою мірою теж причетна до цієї будівельної стагнації: банки прагнули отримати шалені прибутки на кредитних відсотках, а чимало позичальників – на спекуляціях. Нині багато з тих, хто придбав квартири в кредит, опинилися у безвихідному становищі. Вартість квартири дуже впала, а сума, яку необхідно виплатити, залишилася колишньою. Ще гірше, коли повернувши половину суми, а то й більше, за куплену квартиру, позичальники втрачають і житло, і вкладені у нього гроші. Іпотека у багатьох уже викликає недовіру. І лише 1,3 відсотка українців довіряють банкам! Влада, Нацбанк, допустивши явно провальну ситуацію з кредитами і фактично «кинувши» позичальників, тепер не здатні вплинути на її наслідки.
Проте, розумно підходячи до проблеми, влада реально могла б вплинути на будівельну галузь загалом. (До речі, Польща так піднялася завдяки саме розвинутому внутрішньому ринку, й особливо будівництву – там кризу ніхто не відчув). Щодо житлового будівництва, то насамперед треба знизити вартість житла, про що вже горять самі забудовники. Робити це є на чому. А також думати про доходи громадян, які б дозволяли інвестувати у будівництво. Про те, наскільки ціна житла залежить від апетитів чиновників, теж здогадатися неважко. Лише аби отримати дозвіл на будівництво, скільки треба заплатити хабарів, а про отримання землі годі й говорити! Корупція тут зашкалює. Підведення комунікацій – окрема затратна графа розходів будівельних компаній. 12-25 відсотків спорудженого житла забудовники змушені передати місцевим органам влади. Як потім воно розподіляється, нікому не відомо. Зрештою, досвід поляків, де процес погоджень зведений до мінімуму, – приклад того, як можна налагодити цю роботу і значно здешевити “квадратні метри”.
Грошима будівельників розплачуються з пенсіонерами?
Та найкраще про свої проблеми можуть розповісти фахівці. Прокоментувати нинішню ситуацію і своє бачення виходу з кризи попросили заслуженого будівельника України Віктора Чорнуху, який очолює найбільший колектив будівельників Волині ВАТ “Луцьксантехмонтаж №536”.
– Під час кризи кожен керівник чи інвестор мусив приймати далекоглядні рішення. Особисто я зробив висновок, що у нас не так багато оборотних коштів, аби будувати житло, яке не можна продати. Зводячи 90-квартирний будинок біля гіпермаркету “Там-Там”, ми вклали у нього за півроку 24 мільйони гривень, маючи при цьому лише 5 мільйонів інвестицій, бо зрозуміли, що купуватимуть готове житло. Якщо у 2006 році Волинь була на першому місці по здачі житла на душу населення, а у 2007-му – на другому, то зараз будівництво у нас майже припинилося. У 2007 році було здано 28 тисяч кв. м житлової площі, у 2008-му – 14 тисяч, а у цьому – жодного метра. Загалом за дев’ять місяців нинішнього року спад виробництва у будівельній галузі в області склав 68 відсотків! Наше товариство готує до здачі всього 7-8 тисяч кв. м. Почали також будівництво нового мікрорайону на вулиці Стрілецькій. Будуємо, як кажуть, з останніх сил, бо знаємо, що через рік на Волині житла бракуватиме, а попит на квартири є завжди.
На жаль, в області зареєстровані дві крупні київські “елітні” фірми, які готуються до банкрутства. Тобто вони “кинули” десь 250 сімей. Деякі будівельні фірми зовсім припинили роботи. Якщо до кризи у нас було 12 будівельних компаній, то зараз їх удвічі менше.
Житлове будівництво – це лише 30-40 відсотків від усіх наших обсягів робіт. Особливо важко працювати з бюджетними коштами. В області було вибрано три будинки із 70-відсотковою готовністю, які підпадали під добудову за державні гроші. Вони пройшли аукціон. До речі, перший мільярд, який Тимошенко направляла через Ощадбанк для фізичних осіб під іпотечне кредитування, не поступив – Президент наклав вето. На рівні Кабміну прийняли інше рішення: скупити житло для бюджетників і працівників силових структур. Оголосили скупку за ціною 4200 гривень за кв. м і менше. Ці гроші навіть не покривають собівартості. Проте знайшлися фірми, які погодилися на такі умови – на це їх змусили піти кредитні борги. Зараз ці компанії дуже шкодують, що погодилися на ту аферу. Отака реальна підтримка будівельникам...
Рік уже закінчується, але усі програми будівництва соціальних об’єктів профінансовані лише на 20-30 відсотків. Сьогодні навіть не підписують “процентовки” на виконані роботи, тобто влада не бере на себе боргових зобов’язань. Такого не було ніколи! Навіть ті гроші, які поступили нам на казначейський рахунок за виконані роботи два тижні тому, не можемо отримати. У держави не вистачає грошей на пенсії, зарплати, тому казначейству дозволили управляти коштами в ручному режимі.
Мало того, ще й інспекції, а їх аж 47(!), звіріють: хто хоче, той “наїжджає”. Нещодавно звернулися з цією проблемою до губернатора, де разом з інспекторами підписали меморандум.
На яких умовах можна здешевити житло? Найперше треба прибрати тіньову схему придбання земельної ділянки. Нав’язування комунікаційних робіт – це теж десь 25 відсотків його вартості. Звільнення від ПДВ, як це було три роки тому, ще 10 відсотків до ціни житла. Моя думка, що реально воно може подешевшати десь на 10 відсотків від його нинішньої вартості.
Нещодавно побував у Польщі. Там ні люди, ні бізнесмени не знають, що таке криза. Наша ж насамперед зумовлена політичним безладом і безвідповідальністю. Усі гілки влади, дублюючи одна одну, заплутали закони, закрутилися у “розборках”, і всі ми бачимо жахливий результат. Те, що маємо з валютою, зроблено у ручному режимі. Декільком кланам було вигідне пересмикування долара. Банки виявилися слабенькими. Провідні з них викуплені іноземними інвесторами, але й вони зараз сидять у засаді, бо звикли, що у нас можна мати великі прибутки. Таких відсотків за кредит, які маємо ми, немає ніде у світі. Погане управління Нацбанку приватними банками призвело до кризи. Де ті шалені гроші, які фінустанови отримали на рекапіталізацію? Переведені у валюту й виведені за кордон? Всюди повний безпорядок – такого ще не переживав за ті 27 років, відколи очолюю нашу будівельну компанію.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
