Не стало великого лікаря, великого трудівника Касьяна…
Микола КАСЬЯН
Вправив Горбачовій шию – і став народним
Взагалі, Микола Касьян хотів стати художником. Але батько наполіг, щоб син вступив до Харківського медичного вузу і продовжив їхню з діда-прадіда династію костоправів. В одному з інтерв’ю Микола Андрійович розповідав, що його тата вісім разів ув’язнювали за цілительство, але волі так і не зломили. При першій нагоді Касьян-старший кликав сина на горище, де лежало кілька людських скелетів, і вчив розбиратися у кістках. Коли ж людська слава про унікальні здібності самого Миколи почала поширюватися світом, для тодішньої радянської медицини він враз став шарлатаном, аферистом та невігласом. Лише у 1980 році до нього у Кобеляки з перевіркою приїхало 22 комісії з Києва та Москви! Чиновники тріпали нерви, а під вікнами його будинку щодня збиралося понад 500 “покручених”, а то й лежачих хворих, у допомозі яким Касьян відмовити не міг... Згадував Микола Андрійович, що останньою краплею у ті часи став позов від тодішнього міністра охорони здоров’я про притягнення до кримінальної відповідальності. Йшов уже вішатися. Але дорогою замилувався краєвидами рідного краю, згадав пацієнтів – і подумки послав під три чорти всіх чиновників. Хворі – от що головне, бо не раз повторював: “Щастя, коли людину до тебе приносять, а назад вона йде своїми ногами”.
Ситуація змінилася після того, як силу касьянівських рук відчули на собі ті ж чиновники. До тодішньої голови президії Верховної Ради УРСР Валентини Шевченко, якій завдавала пекельного болю міжхребцева грижа, народного костоправа викликали аж в урядову клініку “Феофанію” – на особисте прохання голови і як останній варіант перед хірургічним втручанням. Всього за кілька днів “цей аферист і шарлатан” поставив Шевченко на ноги, і майже одразу дістав від неї звання заслуженого лікаря України. Хоча із Феофанії, як згадував костоправ, його одразу вигнали:
– Головний лікар крізь зуби мені сказав: “Щоб ноги твоєї тут більше не було!” А я у відповідь знизав плечима: “На хрєна ви мені потрібні?!”
Проте відтоді до мануального терапевта прийшло абсолютне визнання. До провінційного українського містечка Кобеляки потягнулися Герої Радянського Союзу, міністри, члени політбюро, космонавти, зірки естради і навіть президенти. А він же міг і міцне слівце сказати, і сороміцькою римованою фразою “припечатати”. Наприклад, його висловлювання “Б’ють по спинах, б’ють по сраках – так лікують в Кобеляках” взагалі стало крилатим. Або “Ніхто не бачив більше бабських задниць, ніж я” воістину було правдою. Бо які тільки знаменитості не роздягалися перед цим простим чоловіком! І дочка генсека Брежнєва Галина, і перша жінка-космонавт Валентина Терешкова, яка мала проблеми з попереком, і Софія Ротару, і Раїса Горбачова. До речі, до дружини Горбачова Микола Андрійович літав навіть у Москву, а потім за компанію з подружжям й у Париж. Згодом розказував:
– Командувала вона сильніше за свого чоловіка-президента. І ще страшенно любила переодягатися. За нею у Париж піввагона одягу везли! Хоча, можливо, так і треба, не знаю. Раїса Максимівна важко хворіла – три шийні хребці були “збиті”. Через це у неї голова була нахилена трохи вбік і при ходьбі вона косолапила. Де тільки не лікувалася, навіть закордоном – безрезультатно. Радянська медицина взагалі боялася до неї підступитися, адже вправляти шийні хребці дуже небезпечно, можна розірвати спинний мозок. Я за три дні шию Раїсі розпрямив і... отримав звання народного лікаря СРСР.
Місцевих жителів і діток приймав без черги
Його запрошували до себе чи не всі столиці світу. Якось запропонували роботу у Москві, відповідно і повністю вмебльовану п’ятикімнатну квартиру у центрі мегаполісу. Але Касьян, вибачившись, випалив: “Москва і Київ нам до сраки – столиця наша Кобеляки”. Любив він свою малу батьківщину, все життя тут прожив, у своїй власній хаті людей приймав. Без будь-яких записів, у режимі живої черги. Але з єдиною умовою: своїх, місцевих жителів, він оглядав одразу, без черги. І ще дуже любив дітей, вважав їх світлими, часто описував їхні наївні висловлювання у своїх віршах чи книгах спогадів, які теж встигав писати.
Непристойні жарти, які Касьян вважав своєрідною психотерапією, чуло й подружжя Мартинюків з Луцька, яке кілька разів їздило на лікування у Кобеляки.
– Касьян тоді приймав у своїй хаті, десь приблизно з другої-третьої години ночі, – розповідає Михайло. – У кімнату заходить двадцятеро людей, вже роздягнутих до пояса (жінки і чоловіки окремо), а він у режимі конвеєра швидко обмацує спини, кладе на тапчана, натискає, де треба. Коли ми приїхали перший раз і чекали прийому, тряслися від страху – чули, як він матюкається на когось: “Сяка-така, тебе мати як пеленала? А ти кобила лінива... У твоєї дитини від памперсів суглоби “зіскочили”!” Або інший випадок. Тоді якраз один військовий із Санкт-Петербурга привіз свою неходячу дружину. Касьян попрацював над нею, і вже пішов до інших, а їй гукнув, щоб милиці повикидала і забиралася. Росіянка, певно, нічого не зрозуміла, лежить собі далі. Ех, як цілитель завівся: “Вставай і йди на х...!” Жінка з переляку аж скочила з тапчана, опам’яталася уже в коридорі. Потім плакала від щастя. Повних жінок він називав Хіврями, худорлявих – Солохами. Моя дружина стала “Солохою”, але, незважаючи на це, він нас обох вилікував. І обійшлося це все у 10 гривень, бо лікар більше не брав, міг накричати, а доларів взагалі не признавав. Цікаво, що гроші тоді усі клали під іграшкового ведмедика, який сидів на ліжку.
Микола Касьян дуже довго мріяв побудувати у Кобеляках центр мануальної терапії. Оббивав пороги різноманітних інстанцій, і таки добився: будівництво розпочали. Але з розвалом Союзу все зупинилося. Лише у 2005 році спонсори допомогли відновити центр (бо місцеві жителі порозтягували недобудоване ледь не по цеглині).
Останній рік Микола Андрійович сильно хворів, жалівся на: серце, печінку, нирки, майже не ходив. Але від допомоги лікарів категорично відмовився. Поки ще так-сяк здужав, приймав пацієнтів сидячи, а потім взагалі зробив виняток тільки для діток та новонароджених. Решту хворих лікував його прийомний син Ян, якого вони з другою дружиною Андріаною всиновили (від першого шлюбу у лікаря є три дочки). Якось розказував, що навмисне не робив секрету із всиновленням і змалку пояснив хлопчику, що якісь люди знайшли його, двотижневого, у посадці і передали у сиротинець. Тепер Ян продовжує справу свого батька у Центрі мануальної терапії.
...На 73 році життя серце великого лікаря зупинилося. Він працював 43 роки, п’ять місяців і 20 днів. Попрощатися з ним приїхали тисячі простих людей. У траурній процесії не було лише “зіркових”. Президент і Прем’єр відбулися скорботними телеграмами.
***
За лікування радянських космонавтів Миколі Касьяну, єдиному, до речі, лікарю, вручили Золоту медаль імені Юрія Гагаріна. Його обіймали-цілували усі президенти, яких ми мали, але Героя України так і не дали. Хоча кілька разів представляли до цього звання і навіть за президентства Леоніда Кучми про це офіційно оголосили. Немов дражнилися із визнаним у всьому світі лікарем. Ба, деякі місцеві чиновники навіть періодично телефонували до Касьяна і зловтішно питалися: “Ну, як, Миколо Андрійовичу? Присвоїли? Ха-ха!” Не став він “Героєм” й за правління Віктора Ющенка. Лише безліч фотознімків із музейної кімнати самого Касьяна дивляться щасливими усмішками відомих людей, яких він колись поставив на ноги.
***
– Ім’я цілителя занесене у Книгу рекордів Гіннесса: “Україна. Найбільше число костоправних операцій провів народний лікар Микола КАСЬЯН. Протягом 1990 року він здійснив виправлення хребетних дисків 41 тисячі 251 хворому, серед них 19 тисяч 359 дітей”
– За висновками московської комісія, яка якось зробила хронометраж робочого часу, руки Касьяна щодня піднімали не менше 30 тонн і робили не менше 75 тисяч ударів.
– Визнавав своїми учнями десять лікарів. Вісім із них працюють за кордоном. В Україні його справу продовжують син Ян та Олексій Чигрин.
***
Микола Касьян вважав...
«Чого у нас діти з церебральним паралічем народжуються? У Китаї, наприклад, вагітна жінка ніколи не підпустить до себе чоловіка, тому і хвороб таких дуже мало у них. Навіть у тварин, якщо корова тільна – бугай до неї не підійде. А у нас до пологів живуть статевим життям. Плід при цьому дуже просто зачепити.»
Підготувала Мирослава КОСЬМІНА
| Comments: |
