Весільний музика став гонщиком
Василь ЛЮТИК їздить на мотоциклі за 12 тисяч доларів
Ще у семирічному віці Василь Лютик закохався у мотоспорт. В кінці 70-х разом з батьком пішли на всесоюзні змагання. Побачивши, як хлопці мчать на своїх залізних конях, як тягнуть їх з багнюки і знову рвуться до перемоги, захотів і собі мотоцикла. На дитячу мрію батьки грошей не хотіли давати. З восьмого класу пішов працювати у столярний цех і таки купив власного ІЖа. Але від заняття спортом на такому транспорті почала відмовляти мати. Пізніше, коли одружився, й дружину настрахала: “Як хочеш мати чоловіка – не дозволяй йому сідати на мотоцикл”. Не сперечався з рідними, пообіцяв не їздити. У гаражі припадав пилом новесенький “Восток”, на якого міг лише дивитися. Довгий час шукав як себе реалізувати. Був музикантом, грав на весіллях, згодом став підприємцем. І лише через двадцять років, після смерті матері, зміг втілити в життя дитячу мрію – облаштував мототрасу та виїхав на неї. І не сам, а з командою. Разом з однодумцями розчистили стару мототрасу, яка за тридцять років заросла лісом та чагарником. Нині тут уже відбулося два чемпіонати України з мотоспорту. Василь Лютик керує не лише власним будівельним бізнесом, а й є президентом місцевого клубу “Мото-ПРОФІ”.
– Шість чоловіків віком до тридцяти років приходять на заняття, плануємо навчати й школярів. У нас є гасло: “Ні дня без спорту”. Хлопці відмовились від спиртного та цигарок, і на різних оказіях п’ють лише сік. Адреналін, який отримуєш під час змагань, дає більший заряд енергії, ніж горілка, – сміється Василь.
Звичайно, мотоспорт вимагає чималих капіталовкладень. Один лише “ошейник”, без якого не дозволяється виходити на трасу, вартує 450 доларів. А численні переломи і травми можна отримати будь-якої миті. На рахунку Василя п’ять переломів, про вивихи й не згадує. За спеціальний костюм треба викласти півтисячі баксів. У гаражі Василя стоїть його гордість – мотоцикл, придбаний на аукціоні відомого американського мотогонщика за 12 тисяч доларів.
Дружина не ходить дивитися на змагання, зате доньки, а їх у татуся троє, радо підтримують його.
– Вони у мене гасають на квадроциклах та сноуборді. Старша, їй 18 років, вже два рази руку ламала, але спорт не залишає, – гордо каже батько.
Руслана ТАТАРИН,
Чернівецька область
| Comments: |
