Гуцулка Ксеня емігрувала до чикаго,
{mosimage}«Гуцулко Ксеню, я тобі на трембіті лиш одній в цілім світі розкажу про любов...» – цю пісню українці не просто знають, а дуже люблять і за гарні слова, і за надзвичайну мелодію, що близька до танго. В радянські часи виконавцям навіть забороняли включати її у свій репертуар. Та чомусь у багатьох немає сумніву, що ця пісня народна. Зрештою, народність їй приписують і деякі пісенні збірники. Але у цієї пісні є автор, і саме стосовно цього дискусії не припиняються досі. Одні наполягають на тому, що її написав Ярослав Барнич, інші стверджують і доводять, що Роман Савицький. Більше того, Ксеня – реальна особа, мешканка американського міста Чикаго.Нещодавно, перебуваючи в Карпатах, а точніше у мальовничому гірському селі Шешори Косівського району, і знаючи, що саме тут корені «Гуцулки Ксені», поцікавилася у місцевих людей, чи знають вони автора улюбленої всіма пісні. Зрозуміло, найбільше інформації у старожилів, які стовідсотково переконані, що її автор – Роман Савицький. Тим більше, коли це підтвердила сама Ксенія Бурачинська, відвідавши рідні місця 1994 року й гостюючи у Галини Братівник, вчительки місцевої школи та доньки Олександри Василащук, яка написала книгу про це село та її мешканців.
І ось що вдалося довідатися від корінних шешоричан та Олександри Василащук. На початку 30-х років влітку на вакації до Шешор, як завжди, приїхали студенти зі Станіслава (тепер Івано-Франківськ), аби розважитися та відпочити. Наприкінці ка-нікул вони організували прощальний вечір, де співали, танцювали, а ще визначали королеву балу. На цій студентській вечірці, яка проходила у лісничого, була і його малолітня донька Ксеня Бурачинська, а також її двоюрідний вуйко Роман Савицький, який тоді гостював у своєї сестри. В той час він працював у Станіславі і керував хором «Буян», хоча й не мав спеціальної музичної освіти. Ксеня, одягнувшись у гарне гуцульське вбрання, а ще будучи вродливим дівчам, отримала звання королеви. І коли їй сказали, що вона може загадувати бажання, дівчина попросила дядька, аби той написав пісню про гуцулку, щоб її співали усі Карпати. І Роман Савицький невдовзі написав таку, присвятивши її своїй племінниці. Цю пісню полюбили і заспівали не лише Карпати, а й уся Україна.
Така популярність не сподобалася комуністичним ідеологам, і «Гуцулку Ксеню» почали виключати з репертуарів. Але це робило пісню ще більш популярною, а отже, навколо неї почалася полеміка про авторство. Версію про те, що її написав Роман Савицький, стали спростовувати, мовляв, вона була вигідна комуністам, які не хотіли визнати автором Ярослава Барнича, котрий емігрував у Штати. Її підтримав й відомий івано-франківський письменник Степан Пушик. Дехто припускав, що між Ксенею та автором був любовний роман, але це, зрозуміло, цілковита нісенітниця.
Ксенія Бурачинська, відвідавши Україну у 1994 році, підтвердила історію виникнення цієї пісні і те, що музику до неї написав директор Коломийської гімназії професор Недільський, який теж емігрував у США. «Гуцулка Ксеня» має ще й іншу мелодію, теж подібну до танго. Можливо, це і є варіант Барнича, припускають у Шешорах, але те, що твір належить Роману Савицькому, тут готові доводити будь-кому. Так само, як і інша популярна пісня – «Червоні маки», яку теж дехто приписує Барничу. Більше того, у селі хочуть зробити пам’ятник «Гуцулці Ксені». Чи жива ще Ксенія Бурачинська, тут достеменно не знають, і теж взялися це з’ясувати.
Чи зійдуться колись на одному стосовно написання цієї пісні, важко сказати. А от у тому, що її співатимуть з покоління у покоління, можна не сумніватися. Хто хоч раз побував у Карпатах, закохується у них назавжди, так само, як і в цю символічну карпатську пісню, почуту бодай раз у житті.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Івано-Франківська область
| Comments: |
