«Шукаю безплідного чоловіка.Для створення сім’ї»
Підпис відсутній
Ользі Іванівні давно шептали колеги: “Ой, пильнуй свою Вальку, бо ж у подолі принесе”. А та тільки відмахувалася:
– Та мала ж вона ще в мене, тільки шістнадцять. Хто на неї, таку дрібну, сухоребру, гляне?
А дарма настільки була впевнена у цьому. Пригледівся до дівки Вася з одинадцятого класу. Обкрутив-обкрутив – глядь, уже й вагітна.
Мати попотягала Вальку за коси: і як таке допустила? Ще й Васька “задню” включив. Мовляв, а він тут до чого, вона сама хотіла, а йому в інститут влітку поступати... Тож про весілля й мови не було. Сусіди думали, що мати Вальку доконає своїми нотаціями. Мабуть, так і було б, якби за дівчину не вступилася материна подруга (тьотя Ліда тоді працювала гінекологом у жіночій консультації):
– От, дивись, – простягнула Ользі Іванівні результати аналізів. – У малої твоєї і резус негативний, й інші проблеми по жіночому є. Дивно, як вона так легко при своїх болячках завагітніла. Ну, зробить аборт. А потім що? Може більше ніколи не народити. Подумай над цим.
Від усвідомлення, що вона може ніколи не стати бабусею, заспокоїлася й перестала тероризувати бідолашну доньку. Навпаки, почала всіляко втішати, підтримувати, допомагати. Невдовзі у неї з’явилася на світ перша онука.
***
Валя будь-що хотіла вибитися в люди. Недурна була ще й уперта, тільки от у житті не пощастило. Школу закінчила екстерном, потім вивчилася на дизайнера інтер’єрів у столиці. Мати гляділа їй Соню – жодним словом ніколи не дорікнула. Це розв’язувало Валі руки. І коли дівчині запропонували контракт за кордоном в одній солідній компанії, недовго думаючи, погодилася.
Викупила дочку у німця
Життя, здавалося, почало налагоджуватися. У Німеччині Валя себе зарекомендувала дуже порядною і сумлінною працівницею. Клієнти цінували молоду дизайнерку як висококласного спеціаліста. Невдовзі усі найкращі контракти були її. Не випадково багато хто заздрив, бо в українки все йшло як по маслу.
Пробувши за кордоном кілька літ, Валя вже мала і хороший автомобіль, і квартиру. Поряд була і кохана людина. Чим Август підкорив її серце, сама не знала – просто віддалася почуттям. Він не був ні красенем, ні розумником. Просто дуже гарно до неї ставився. Покликав заміж – погодилася, не вагаючись. А там у них доця знайшлася...
Ще минуло років зо два. Август досі не знав, що у їхньої Віталіни є сестра. Але Валя настільки скучила за своєю старшою, Софійкою, що вирішила розповісти милому правду про своє минуле і з ним поїхати в Україну.
Від гніву той спочатку зблід, потім позеленів, а тоді побагровів:
– То так? Ще довго думала ховатися? Ось чого у Німеччину поперла – щоб жениха собі порядного підшукати? Та ти... Шльондра, ось хто ти! Я подаю на розлучення.
Наче грім серед ясного неба були ті слова. Не чекала, у страшному сні таке не могло привидітися. Особливо тяжко переживала, коли постало питання, з ким залишиться Віталіна. Кожен наполягав, що дитя неодмінно має бути з ним.
Дівчинку залишили матері. Однак Август вирішив Валі помститися. Коли та надумала поїхати з меншою донькою в Україну, аби відвідати маму та Софійку, колишній чоловік не дав згоду на виїзд за кордон своїй дитині. Валя виплакалася, і таки поїхала сама.
***
– Софієчко, дитятко моє, – ридала Валя, не випускаючи з обіймів дочку. – Яка ж ти вже велика! Третій клас... Не бачила ні як перший зубчик випав, ні як ти у школу пішла. Пробач мене.
– Ти чого? Ми тут добре справляємося з мамою. Ой, з бабусею. І портфелик у мене найкращий у класі, і бантики найгарніші. А у щоденник глянь.
– Ну-ну, досить хвалитися. Сідаймо обідати, бо ж мама тільки з дороги.
Ольга Іванівна знала про життя Валі у Німеччині. Та Софійці теж нічого не розповідала. Боялася, що дівчинка ревнуватиме і зненавидить матір. Вона ж всім у школі розповідає, що мама, як тільки заробить грошей на власну квартиру, приїде до Луцька назавжди і вони житимуть удвох. Може, тата ще собі знайдуть. Валя хотіла розповісти дитині правду. Але, почувши таку мову, запнулася і промовчала. Вирішила, що ще не час.
***
За місяць жінка повернулася у Німеччину. Та ностальгія не давала їй жити. Валя зважилася розрахуватися з фірми і назавжди повернутися в Україну. Але Август знову вперся: “Не дам дозволу на виїзд Віталіни, і край!” Що вже не просила, що вже не благала – стояв на своєму. Тож не вкрадеш дитя? Але так сталося, що бізнес Августа раптово прогорів – він за кілька днів втратив фактично усе. Аби сплатити кредити, йому потрібна була тер-міново готівка. Він поставив Валі умову:
– Добре, я відпущу з тобою дочку, якщо ти мені даси... 100000 євро.
І вона дала.
«Для чого нам третій «тато»?»
Софія довго не могла зрозуміти: хто та малесенька білявочка, яку мама тримає на руках. Ніби очима на неї схожа, але підборіддя зовсім інакше. Валя випередила її запитання пропозицією:
– Знайомся: Віталіна – твоя сестричка.
Багато було емоцій. І радості, і сліз, і довгих розмов. Софія не все могла зрозуміти своїм дитячим розумом, проте образи на маму не тримала.
Минуло ще кілька років. Софія стала помічати, що мама частенько затримується на роботі, що її проводжає якийсь добре одягнутий мужчина, дарує квіти й інші подарунки.
– Для чого тобі третій чоловік? – якось спитала. – Хіба нам і так не добре? Знову закрутиш роман, завагітнієш... А якщо і він нас покине?
Наче ножем у серце були ті слова. Валя знала, що не житиме із Сергієм і не народить йому, бо він... жонатий. Але хіба могла у цьому зізнатися дочці? Розуміла дітей, але й себе шкодувала – роки ж ідуть, а хочеться мати повноцінну сім’ю. Тому, мабуть, й наважилася віднести “шлюбне” оголошення у газету. Чи знайде когось таким чином, впевнена не була, але вирішила спробувати.
***
І нині живуть Валя, Софійка та Віталіна утрьох (мама недавно померла). Дівчатка попідростали, старша уже студентка. Валя й досі не влаштувала свого особистого життя. Але кавалер, що підпадає під усі ті параметри, що в оголошенні, у неї є. Може, вже й зважиться поєднати з ним долю.
Світлана РІДНА,
Волинська область
| Comments: |
