Два голови в одній упряжці

Мабуть, не одне село позаздрить Боратину Луцького району, де нещодавно збудували спортивний комплекс. «Нехай люди ведуть здоровий спосіб життя, а не шукають собі пригод в інших місцях», – впевнений сільський голова Сергій Яручик, який і сам охоче грає у футбол. В інфраструктуру населених пунктів немалі кошти вкладає і Боратинська сільська рада, й агрооб’єднання «Агротехсервіс», яким керує Степан Москвич. Саме завдяки співпраці двох голів сільська громада дійсно має чим гордитися.Сергія Яручика Боратинська громада обрала сільським головою на другий термін. Жителі кажуть, що він – керівник з новим мисленням. А сам Сергій Олександрович скромно заявляє, що не було б успіхів, якби не активність депутатів (на одне місце під час виборів було аж п’ять кандидатур). От мріяли в Боратині про спортивний комплекс – і він за два роки виріс. На п’яти гектарах розмістились міні-футбольні поля та тенісні корти, є сектор для метання списа і диска, баскетбольна площадка – одним словом, місця вистачає для занять фізкультурою та спортом і для дорослих, і для дітей. Тому й не дивно, що в селі вже створена футбольна команда «Ласка».
– Якби не підтримка Степана Москвича, який виділив два мільйони гривень безпроцентного кредиту на будівництво комплексу, то не було б цієї спортивної споруди, – каже сільський голова. – А ще ми зверталися до Кабміну. А щодо Степана Овсійовича, то він дуже багато робить для розвитку наших сіл. От і сільську раду будував. Мабуть, це одна з найкращих в області. Адже тут ще й розмістився соціальний центр, куди можуть звертатися з своїми проблемами пенсіонери та багатодітні сім’ї.
Приміщення сільради два голови самі спроектували. І придумали досить оригінально: на стіні про час нагадує годинник з боєм, а на подвір’ї дзюркоче фонтанчик.
Немалі кошти вкладені сільською радою та місцевим агропідприємством і в школу в селі Рованці. Загалом підприємство Степана Овсійовича в останні роки вклало у розвиток сіл, в яких воно орендує землю, близько 15 мільйонів.
– Ми орендуємо земельні паї на території трьох сільських рад, тому й прагнемо допомогти всім, – каже Степан Москвич. – У Промені газифіковували два села, ремонтували дитсадок та допомагали школі. У Радомишлі також газопровід прокладали та дорогу впорядковували.
– Ну, а вже в Боратині ви знаєте що зроблено, – додав сільський голова. – Крім того, прокладено не без участі сільгосппідприємства 27 кілометрів водогону, оскільки то була наша проблема (вода в селах донедавна вирізнялася жорсткістю, а тепер вона якісна).
Не скупиться Степан Москвич й на благодійні цілі. Наприклад, сільський голова розповів, що аграрник допоміг колишній вчительці із Новоставу, пенсіонерці Марії Кармушаковій, звести нову хату, бо стара була аварійною. Сім’я не мала чоловічих рук, то благодійник навіть газ туди провів безкоштовно. І це – не єдиний приклад. Крім того, Степан Овсійович планує придбати 10 будинків для своїх працівників. На моє здивування небагатослівно відповів:
– А що, люди не заслужили? Крім того, я людина віруюча...
Чесно кажучи, сьогодні не один багатій б’є себе в груди і вважає щирим українцем-демократом, але ж і благодійністю не займається, а про надання житла годі й казати. Цей приклад справді заслуговує поваги. Бо крім того, що Степан Овсійович засіває землю, утримує по тисячі голів ВРХ і свиней, займається будівництвом, то ще й утримує кінно-спортивну школу для хворих на церебральний параліч. Тому й не дивно, що йому цього року, вважаю, чесно, присвоїли звання заслуженого працівника сільського господарства України. А от Сергій Яручик отримав від держави орден Данила Галицького.
Нововведенням у Боратинській сільській раді і справді варто повчитися. Наприклад, тут до цих пір немає комунальної служби, але є  спеціаліст з благоустрою і охорони навколишнього природного середовища. Сергій Яручик вважає, що такий фахівець заміняє цілу комунальну службу, бо він – не кабінетний працівник. Тому й не дивно, що в селах чисто, а сміття в зазначений час безкоштовно вивозить трактор сільради. Люди так до цього привчилися, що пакують непотріб в мішки і виносять його за графіком.
– Жителі бачать, що в селах щось робиться на краще, і самі вже мислять інакше. Скажімо, можуть прийти в сільраду і сказати, що той і той зробив щось погане. Тобто переживають за свою громаду і територію, – зауважив Сергій Олександрович. – Хоча це не означає, що в нас немає проблем. Ми плануємо в кожному селі збудувати дитячі майданчики (один з них вдалося побачити в Рованцях – авт.), у планах – добудова приміщень в боратинській школі, облаштування  соцкультзакладів.  Хоч ми проклали 20 кілометрів асфальтованих доріг, провели освітлення вулиць, але потрібно ще й зробити пішохідні тротуарчики, бо збільшилось транспорту на дорогах. Мрію і про гуртки в кожному селі чи центри на кілька сільрад, щоб діти, дорослі могли б зайнятися чимось цікавим, корисним, поповнювати свої знання і вміння. На все потрібні кошти. Хоч ми приміська територія і в нас є потужні платники податків, але багато що залежить і від самих депутатів, керівників, як саме розвиватиметься територія.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора

• Нравится
•