З друговою жінкою влаштував свою долю
Підпис відсутній
– Здається, заснув. Краще його не розбудити.
– Ой, якби не Ви, що я й робила б – хоч з квартири не виходь. Ото любов... – тяжко зітхнула невістка.
– Він боїться, щоб ти від нього не пішла... – й собі зітхнула Тамара Петрівна, Галина свекруха.
Вона тепер готова на все задля спокою у сім’ї, бо невістка їй припала до душі. Ще раніше, коли та не жила з ними, а була сусідкою, не раз жаліла: «І чому моєму сину не трапилася така жінка?» Вона й подумати тоді не могла, як закрутяться події у їхньому житті...***
Сашко – її єдиний син. Його аж ніяк не можна було назвати «тихонею», але й за дівчатами він теж ніколи не упадав. А вже його друг Володя, що жив по сусідству, той, як кажуть, крутив дівчатам голови. Певно, через те добре знав жіночу психологію, а тому був дуже обережним з ними у стосунках. Не раз кидав Сашкові:
– Дивись, щоб тобі яка відразу голову не закрутила. Вони це вміють. Їм головне зале-тіти, а далі на совість будуть давити. Та й сам не захочеш, щоб твоя дитина росла байстрюком.
Але одна справа слухати поради, і зовсім інша – пам’ятати про них, коли кохання на піку шаленства відбирає розум. У таку стандартну ситуацію потрапив і Сашко, коли вчився в інституті. Так сталося, що студентки його не «зачепили». А от на практиці після третього курсу познайомився з дівчиною старшою за себе і набагато досвідченішою в амурних ділах. До того ж, Лариса знімала квартиру і весь час приглядалася до міських хлопців, які мали своє житло. Не скажеш, що вона була писаною красунею, проте вміла виділитися на фоні інших. Правда, хоч як не намагалася набратися світських манер, щоб виглядати такою собі панянкою, проте саме ця манірність лише смішила її колег та знайомих. А Сашко на це за деякий час вже й не звертав увагу. На Ларисі зійшовся увесь його світ.
***
За якихось півроку вона стала частою гостею у його квартирі. Тамарі Петрівні дівчина не сподобалася відразу. Але коли зрозуміла, що розмовою на цю тему лише віддаляє сина від себе, вирішила, нехай той поступає як хоче – втручатися у його особисте життя не буде. Для неї не стало несподіванкою те, коли, повернувшись з відрядження, побачила в себе чужі жіночі речі. А ввечері Лариса прийшла до них, як до себе додому. Штамп у паспорті Сашка з’явився відразу після того, як його кохана повідомила про свою вагітність. І так само з того часу Лариса почала наставляти роги своєму Сашуні. Ось тоді хлопець почав приходити до тями, та поїзд уже пішов... Правда, прописати невістку в квартирі свекруха відмовилася навідріз.
– Що, старий, влип, – не раз дорікав йому Володя, помічаючи, на що перетворюється життя його друга дитинства. – Щоб вибрати добру жінку, не треба «втюрюватися» у першу-ліпшу, а йти шляхом відбору. Про це ще Дарвін говорив.
***
Коли у Сашка підростала донька, Володя теж одружився. Він не відзначав це свято надто помпезно, проте весілля з найближчою ріднею та друзями пройшло з усіма належними обрядами та церемоніями, аби така важлива подія залишилася якщо не в пам’яті, то хоча б на плівці й диску.
Галя й Лариса не стали близькими подругами, підтримуючи стосунки лише як жінки чоловіків-друзів. Володина дружина ближче зійшлася із Тамарою Петрівною. Коли Лариси не було вдома, жінка навіть запрошувала Галю на чай і не раз подумки жаліла: «Чому моєму синові не зустрілася така дівчина?»
***
Сашко згодом теж не раз ловив себе на думці, що заздрить своєму другові, як тому повезло із жінкою. І так само, знаючи про походеньки Володі, дивувався, як можна їй зраджувати. Його стосунки з Ларисою щораз далі ставали все більше натягнутими. Якщо точніше, їх підтримувала лише донька. Навіть сама Тамара Петрівна, боячись втратити внучку, все частіше стримувала сина від рішучих рішень, коли той в пориві гніву кричав:
– З мене досить, скільки буду терпіти, зберу манатки – і хай іде під три чорти!
– Вона піде під три чорти. А куди Настуня? – втручалася мати.
***
Якось увечері Галя зайшла до Тамари Петрівни заплакана. Вони зачинилися у її кімнаті і про щось довго розмовляли. Після того Сашко, зустрічаючи Галю, помічав у її очах сум. І сміх її не видавався таким дзвінким, як раніше. Тамара Петрівна призналася синові, що Галя довідалася про Володину коханку. І зараз у розпачі, не знаючи, що їй робити: стерпіти чи подавати на розлучення?
– І що то за коханка, у Володі з нею сер-йозно? – поцікавився Сашко.
– В тому й справа, що вона її не знає. Підслухала, як Володя розмовляв з нею по телефону.
Сашкові стало дуже шкода сусідку і в той час у глибині душі відчув якусь невловиму радість. Аж самому стало соромно за свої дурні думки. А коли того вечора Галя зайшла до них щось позичити, він аж почервонів, зустрівшись з нею поглядом. Галя теж зашарілася.
– Що там Володя робить? – аби вийти із незрозумілої ситуації, запитав Сашко.
– Він ще не прийшов з роботи, – почув у відповідь.
– І наша десь совається, – й собі втрутилася у розмову Тамара Петрівна. – Лише подзвонила й перепитала, чи забрали Настуню з садочка.
– Мам, я забув, мені треба до Вадима зайти, він мав папери одні принести, – й Сашко, швидко переодягнувшись, вийшов з квартири.
***
Чоловік вийшов на вулицю і відразу подався у сусідній двір, через який проходив під’їзд до їхнього будинку. Він просидів на дитячому майданчику зо дві години, аж поки дочекався Володиного «Ауді». Воно тут у дворі й зупинилося. З автівки хтось вийшов. Коли пасажир потрапив під світло, Сашко впізнав... Ларису. Він так і вкляк на тій пофарбованій шині, де сидів. А десь через п’ятнадцять хвилин Володя завів машину й кудись поїхав.
***
Того вечора Лариса вдома таки не ночувала. Хоч як Тамара Петрівна не протестувала, він виставив жінку за двері, пригрозивши, що за Настуню, яка спокійно спала, буде судитися.
А наступного вечора, зайшовши до Володі, випалив усе, що думав про друга. А Галя, нарешті довідавшись про свою суперницю, ніяк не могла оговтатися.
– Хочеш, переходь до нас, а точніше... до мене, – десь через тиждень запропонував Сашко Галі. – Ти мені давно подобаєшся. З Ларисою я жити не буду. Хай твій Володька її забирає.
І Галя перейшла, зрозуміло, не без допомоги Тамари Петрівни. А згодом у Володиній квартирі з’явилася Лариса. Правда, пожила вона там лише декілька місяців, і Володя теж її виставив за двері.
***
Тамара Петрівна не могла натішитися дітьми, й з нетерпінням чекала поповнення у їхній сім’ї. Її тривожила лише доля Настусі, й вона сподівалася, що дівчинка підросте й сама вибере, з ким їй залишитися. А ще вона боялася, аби Сашко своїми ревнощами не зіпсував стосунків з Галею. Вона відчувала, що її син дуже боїться втратити свою другу дружину – Володя живе через стіну, і це його, певно, пригнічувало. Тому інколи безпідставно придирався до дружини, а потім мало не на колінах просив пробачення. Хоч це Галю й ображало, однак вона відчувала щирість Сашкових почуттів, і до того любов його мами...
Олеся ХАРЧУК
| Comments: |
