Анатолій Грицюк: «Добре, що люди зі своїми бідами йдуть до влади»
Анатолій Грицюк
– Доброго дня. Це Галина Зіновіївна з Луцького району. Скажіть, яка підтримка сільськогосподарського виробника-одноосібника у вирощуванні цукрового буряка? Ви знаєте, що в Україні проблема з цукром? А підтримки ніякої немає.
– Юлія Володимирівна нещодавно зустрічалася на Вінниччині з представниками крупнотоварного бізнесу, фермерами та одно-осібниками й дала певні вказівки щодо виділення коштів для підтримки бурякової галузі. Розумію вас, бо ж сам у минулому працював у сільському господарстві. Що робить обласна рада? Ми прийняли програму про підтримку одноосібних господарств. Там, правда, невелика сума коштів – у минулому і в цьому році близько мільйона гривень. Через цю програму одноосібники мають змогу придбати дрібний реманент для обробітку землі, доїльні апарати і таке інше. Ми її у контексті розгляду пропозицій до бюджету 2010 року будемо розвивати. Найближчими днями планується зустріч прем’єр-міністра з десятьма аграріями Волині, щоб обговорити різні проблеми. Також вже попередньо викладені і направлені до Києва зауваження та концепції розвитку сільського господарства. В одному пункті якраз є підтримка бурякової галузі. А взагалі через державні програми область вже в цьому році отримала близько 80 мільйонів гривень для підтримки сільського господарства. У минулому році ця сума сягнула 250 мільйонів 200 тисяч гривень.
– Дякую.
– Доброго дня. Кілька разів у волинській пресі були публікації про будівництво сміттєпереробного заводу у селі Брище. Ми, жителі Рожища, стурбовані. Якщо проїхати від нашого селища до Ківерців (то ж Ваш рідний район – Ківерцівський), ліси при дорозі перетворені на смітники.
– Повірте, так само, як і ви, стурбований такою ситуацією. Ми виступили ініціаторами будівництва сучасного сміттєпереробного заводу. Здавалося, от-от інвестор мав бути з нами. Уже презентували проект, було відкрито рахунок. Але, на жаль, не пішло фінансування. Мабуть, політична ситуація насторожила наших інвесторів. Тим часом ми підписали договір з двома фірмами – австрійською і швецькою – про будівництво двох сміттєпереробних заводів у нашій області. Повірте, вони будуть. Це питання честі і гідності. Фактично уже на нульовий цикл – вибір місця, підведення електроенергії, виготовлення усіх дозволів, підготовки документації і таке інше – було виділено до 15 мільйонів гривень.
– А яка доля дороги Київ-Ягодин?
– Маємо два асфальтових заводи – у Лукові і Ковелі. На жаль, у цьому році в зв’язку з тим, що в державі складнощі з фінансуванням, вирішили зробити так: довести спершу дорогу Київ-Рівне-Луцьк, а наступного року вже завершити той напрямок. Якби у нас не було непорозумінь з кадрових питань зі службою автомобільних доріг, то і в цьому році були б виділені кошти. Але організації, які брали участь у тендері, почали одне на одного подавати в суд. Це теж стало причиною, що не були вчасно виділені кошти. Але ця дорога буде. Бо вона розглядається у контексті “Євро-2012” як основний транспортний автомобільний напрямок.
– До Вас звертається пенсіонерка Людмила Євстахіївна Федонюк, інвалід другої групи по зору (маю ще й онкозахворювання крові). Хочу запитати: як сьогодні бути нам, інвалідам, коли ціни на ліки уже вищі, ніж наші пенсії? Як вижити?
– Я розділяю ваш біль – ліки сьогодні катастрофічно дорогі. Ми хочемо зініціювати зустріч прем’єр-міністра з громадськими організаціями на предмет обговорення цього проблематичного питання. Сподіваємося на позитивний результат.
– Доброго дня. Мене звати Марія, я з Млинівського району. Мої родичі працюють на рівненському “Азоті”. Знаю, що Тимошенко, уряд допомогли багатьом підприємствам – дали “пільгові” тарифи на газ. А нашому “Азоту” – ні. Чому?
– Бо рівненський “Азот” свою продукцію відправляє за кордон, так би мовити, не працює на державу. От його і поставили на лічильник газу за комерційними цінами. Це для власників певною мірою накладно. Тому завод і не працює ритмічно.
– Зрозуміло... Дуже Вам дякую.
– Телефонуємо Вам із селища Голоби Ковельського району. У нас така справа. Колись у Голобах був багатий колгосп «Дружба». Там стояло службове побутове приміщення на вулиці Колгоспній, 4 і його поділили під квартири для своїх працівників. Було рішення правління колгоспу, затверджене зборами уповноважених. Пізніше людям дали на ті помешкання ордери. Вони обжилися. А тепер прийшли якісь бандити, бо інакше не скажеш, і виганяють жильців звідти. Десь взявся акт приватизації того приміщення. Але ж воно не паювалося! Ми у відчаї. Там будинок на чотири сім’ї. В одній квартирі живе вдова з двома малими дітками. І їх сьогодні хочуть викинути на вулицю.
– А хто претендує на будівлю?
– Фірма «Вікторія». Анатолію Петровичу, тільки на Вас надія.
– Я попрацюю над вашою проблемою і дам трохи пізніше відповідь через газету.
– Із села Конюхи Локачинського району Вас турбують. Мене звати Марія Козак. У нас в селі проводять газ: прокопали рови, провели труби... А в хатах газу все нема і нема. Як нам бути?
– Чесно кажу – не готовий дати відповідь у цю секунду. Але я обов’язково з’ясую ситуацію, ми розберемося і вас поінформуємо.
– Ходять чутки, що Берестечківську лікарню №2 закривають – дитяче відділення і хірургію. Чи це дійсно правда?
– Я свого часу, коли був у Берестечку з робочим візитом, чув дискусії з цього приводу. Але невдовзі все вщухло. Якщо ви кажете, що далі актуальне таке питання, я мушу переговорити з керівництвом району і головним лікарем, щоб знати їхнє судження, почути пояснення.
– Ми зверталися. Нам кажуть, що в них немає спе-ціалістів. Але ж в теперішній час є стільки випускників медичних вузів, які не можуть працевлаштуватися. У нас вже закрита гінекологія. Ми дуже Вас просимо втрутитися в ситуацію.
– Доброго дня. Це Бурда Людмила Давидівна із села Любохини Старовижівського району. Перше питання. Як Ви оцінюєте таку ситуацію: через несправність електричної проводки в нас у школі загорілася класна кімната. Тоді усі змовчали. Не пройшло року – вдруге згоріла та сама класна кімната.
– Початок будівництва нового приміщення цієї школи – в переліку об’єктів на наступний рік. Що стосується класної кімнати, я розберуся.
– Ще одне питання. Як Ви оцінюєте конфлікт між більшістю депутатів райради і головою Смілим? Ми запрошуємо Вас на сесію.
– Я колись був у вас на сесії районної ради. Бачу, конфлікт виникає із питань головного лікаря – бути йому чи не бути на посаді. Інші шороховатості є. Якщо запрошуєте, я приїду.
– Анатолію Петровичу, до Вас звертається Василь Гуд з Турійська. Якщо можна, хотів би задати два питання. Перше стосується вивезення отрутохімікатів із селища. В якому стані ситуація? Знаю, що в одному місці досі є закопані бочки з отрутою.
– Є певна послідовність вивезення. У нас є обласна програма, яка називається «Екологія». Згідно з нею ми виділили для вивезення пестицидів до 2 мільйонів гривень. Іде співфінансування з однією міжнародною організацією. За підрахунками екологів, ми мали б у цьому році завершити вивезення отрутохімікатів, які були зареєстровані і звезені в районах в одне місце (затарені в мішки, а потім в металеві контейнери). Але дивує така ситуація: ми вивозимо, а мішки з отрутохімікатами потім знову з’являються. Бо дехто свого часу їх приховав, не зробив інвентаризації. Ми будемо й далі виділяти кошти. Раніше ці отрутохімікати відправляли у Шостку Сумської області – там є завод з їх нейтралізації. Тепер возимо у Харків. В окремих районах люди просто висипали отрути на окраїни лісів. Тому в першу чергу вивозимо звідти. Щодо бочок, як ви кажете, котрі закопані, то обов’язково з’ясуємо.
– І ще одне запитання. Стосується воно державних актів на землю. Я нотаріус, і люди цікавляться, чи можна прискорити цей процес?
– Сьогодні багато документів, зокрема рішень сесій, лежать в архівах, їх потрібно піднімати. Ми цей процес прискоримо, коли буде сприяння на усіх рівнях. Це вимога прем’єр-міністра. Додатково виділено фінансування, збільшено штати у районних, обласних держкомземах. Будемо заставляти посадовців вертітися значно швидше.
– Нас, мешканців 33-го кварталу у Луцьку, цікавить питання: чи буде в районі «Там-Таму» будуватися школа і дитячий садочок? Тепер це густонаселений мікрорайон міста, а дітей подіти ніде.
– У планах будівництво школи є. Але мені потрібно зустрітися з мером Богданом Шибою і детальніше з’ясувати.
– То Вас турбує Раїса Кучмук з Цумані. Чула, що йде суперечка між владою і теперішніми власниками санаторію “Пролісок”. Як вимальовується картина і які перспективи?
– Є момент спору. Його розглядають декілька судів. Після судових рішень буде зрозуміло, яким шляхом іти. Але сьогодні санаторій працює успішно, це одне з найкращих підприємств, яке має динаміку росту, рентабельності, збільшує кількість клієнтів. Ми його роботою дуже задоволені. Ведуться переговори з державним комітетом лісового господарства, щоб зробити у Журавичах філію. А як вирішать суди, таким шляхом і підемо.
– Телефоную Вам із села Обеніжи Турійського району. Скажіть, яка доля малокомплектних шкіл? Нас це питання турбує, бо в нашій сьогодні менше дітей – до п’ятдесяти.
– Треба проаналізувати ситуацію в комплексі: скільки в селі дітей, яка демографічна ситуація. Але хочу сказати одну річ. Ми не повинні робити трагедію, якщо комфортний автобус забере ваших дітей і завезе на навчання в інше село в школу, де є хороші комп’ютери, кваліфіковані педагоги. Бо якщо, наприклад, в школі є 15-20 учнів і дві вчительки викладають усі предмети, то це теж неправильно. Повинен бути мудрий підхід.
Після закінчення прямої лінії свої запитання мали змогу задати і журналісти нашого видання.
– Анатолію Петровичу, Ваш прогноз: коли в найближчі роки буде дозволена купівля-продаж землі?
– Переконаний, що земля повинна бути у власності держави. Я проти її продажу, особливо сьогодні.
– Цікавить доля Луцького аеропорту. Чи є конкретний інвестор?
– Ми вели переговори і зі словаками, і з австрійцями. Їх не влаштовує одне – що довго “відбиватимуться” інвестиції. Тому я запросив до грунтовної розмови на цю тему Василя Столяра, хоч він мені опонент по політичній силі. Наш аеропорт по відношенню до львівського буде запасним під час “Євро-2012”. Я переконаний, що ми доведемо його до пуття.
– Чи не плануєте йти в мери Луцька? Якщо ні, то кого ваша політична сила підтримуватиме на наступних виборах?
– Ні, я не планую висувати свою кандидатуру на цю посаду. Але ми готуємо людину, яка йтиме від нашої політичної сили.
– Минулого року було багато розмов, коли ви на бюджетні кошти купили дорогий службовий автомобіль «Крайслер». Хотілося б дізнатися, де він зараз?
– Так, ми придбали автомобіль «Крайслер» вартістю майже 300 тисяч гривень. Сьогодні я дав машину журналістці з газети “Волинь-нова” – вона поїхала у Маневицький район вияснити деякі претензії кількох багатодітних мам. Я ніколи не страждав манією автомобілів. Це для мене не принципове питання.
– Чи готова Волинь до зими?
– Так, ми готові до опалювального сезону. Навіть враховуючи, що є складнощі в кризовій ситуації. Все, що спланували, реалізовуємо. На 15 жовтня буде готовність №1 усіх об’єктів, уже замінено багато котлів у закладах освіти і медицини.
Також ми створили енергосервісну компанію, навчили у Львові спеціалістів, які вже сьогодні можуть прийти у вашу хату й оцінити, скільки і де втрачається тепла – через вікно, стіни чи двері, які у вас повинні бути лампочки, які труби. Це є не у кожній області. Спеціалісти навіть пишуть комплексні програми для переведення установ на енергозберігаючі технології, де враховується усе.
– Дякуємо за розмову.
«Пряму лінію» вела
Наталія КРАВЧУК
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
