Руслана і Пономарьов поспілкувалися з читачами «Вісника + К»

Підпис відсутній

– Доброго дня. То Оля з Луцька. Хотілося б запитати у обох артистів: які асоціації у вас викликає Луцьк, Волинь? Ви ж не вперше у нашому місті.
Р.: – Я пам’ятаю свій дебют на Волині – це був фестиваль “На хвилях Світязя”. Тут є дуже драйвова публіка, справжня енергетика нації. А ще з вашим краєм мене пов’язує родина – маю тут двоюрідну сестричку.
О.П.: – А в  мене теща з тестем на Волині народилися. Так що асоціації найкращі.
– Доброго дня. Мене звати Віктор, телефоную з Ківерців. Скажіть, тур стартував 12 вересня. У яких містах ви вже побували і які ваші враження?
Р.: – Я була тільки на відкритті на Майдані в Києві. Був дуже класний концерт. Хвилювалися усі! Вийшла – клубок став у горлі, сказати слова не можу. Чоловік потім питав: “Ти що, не могла собі яку заготовку зробити?” Кажу: “Саш, на Майдані непросто говорити”.
О.П.: – Окрім Києва, я був ще в Одесі, Балті і Білгороді-Дністровському. Поміркуйте: у Балті живе 25 тисяч людей, а на наш концерт зібралося 20 тисяч.
– Ви вірите, що ми переможемо?
Р.: – Мусимо! Іншого виходу нема. Інакше мені доведеться пакувати валізи.
– Радий вас чути, Руслано! Я ваш палкий шанувальник. Скажіть, як Вам, такій тендітній западеночці, вдалося підкорити Азію? (Руслана щойно повернулася з двома призами з VІ азіатського фестивалю пісні, що проходив у корейському Сеулі – ред.)
Р.: – Дякую за запитання. Це сталося за три пісні протягом 15 хвилин. Нагорода давалася популярним артистам Азії. Коли ми вискочили зі своїми “Дикими танцями”, це було шаленство. Їм дуже сподобалися наші костюми. Так я стала “Кращою співачкою Азії”. Ця публіка мені близька ментально. Хочеться такого ставлення в Україні.
– Доброго дня. Олег, місто Луцьк. Чи часто до вас звертаються люди зі своїми проблемами, проханнями?
Р.: – Буває. Стараюся всім допомагати, якщо це в моїх силах. Нещодавно звернулися з Сумської обласної лікарні. Треба їм за 17000 гривень мікроскопа. Кажуть, багато людей втратили, хворих на зоб. А мікроскоп допоможе ставити діагноз. Є дві дівчинки: Іннеса з Тухольки (Івано-Франківська область) і Маруся Ходій із Севастополя. Вони народилися без ручок. Як їм не допомогти?
О.П.: – Теж трапляється, що комусь потрібна моя допомога. Був у мене несподіваний випадок, пов’язаний з Червоноградом. Пам’ятаєте страшну історію – там у кінотеатрі під час фільму “Армагедон” подавило діток? Через місяців два-три після цього до мене звернулася одна лікарка і попросила зустрітися. Вона розповіла про дівчину, яка після тих подій опинилася в комі. Пацієнтку взяли в експериментальний центр в Києві, бо ж шансів на одужання практично вже не було. Ця дівчина, виявляється, очолювала мій фан-клуб у Червонограді. Лікарі експериментальної медицини почали вивчати, які фільми дивилася, яку музику слухала, і вхопилися за це. Знайшли мої касети, принесли у палату. Під пісню “Зіронька” вона вийшла з коми...
– Мої вітання найкращим українським артистам! Звуся Андрієм. А цікавить мене таке: чи є заку-лісна гризня між представниками нашого шоу-бізнесу? Скажімо, для мене повною несподіванкою стало те, що з вами в тур поїхала Наталка Могилевська. Ще не так давно вона підтримувала синьо-білих. Чи відчуваєте себе комфортно у такій компанії? Дякую.
О.П.: – Жодного разу ні до кого не ставився категорично. Кожен має право на свою позицію, політичну теж.
Р.: – З того, що поїхала Могилевська, я для себе зробила висновок: навіть такі люди змінюють свою думку. Вона виходить на сцену разом з нами, і їй зараз дуже непросто. Бо ми, де були, там і лишилися. Але те, що до нас приєднуються, не може не радувати. Цю команду створив Баграєв (Микола Баграєв – засновник фестивалю “Таврійські ігри” – ред.). І його заслуга в тому, що гризні у нашому шоу-бізнесі немає.
– І ще одне запитання: чому ви зараз з Юлею Тимошенко?
Р.: – В іншій команді мене немає й бути не може. Коли мене питають: “Як це так, в парламенті ти була в одній фракції, тепер підтримуєш іншу?” Я відповідаю, що це абсолютно логічно. Я там, де є надія.
Мої особисті мотивації – Юлія Тимошенко нас, артистів, почула. Найбільше турбує ситуація, коли наші пісні всюди крутяться, а ми від того не маємо фактично ні копійки. Свого часу дуже багато моїх пропозицій зникли в секретаріаті президента. Тепер з легкої руки прем’єра вони беруться до уваги, і я бачу позитивні зміни.
О.П.: – Хотілося б згадати про великий, важливий для України проект дублювання іноземних фільмів державною мовою. Чому хтось з-за кордону (північний сусід) може собі дозволяти спеціально погано дублювати, щоб потім формувати суспільну думку і казати: “Подивіться, як дублюють українською, і посмотрітє, как на руском!” Не секрет, що часто, коли замовляють переклад українською, просять зробити його дуже погано. Повинен бути створений комітет чи інша структура, яка буде окремо кожному фільму видавати ліцензію і дивитися якість того перекладу. Тимошенко це почула.
Ми б могли робити якісний дубляж фільмів для кінотеатрів на студії звукозапису “З ранку до ночі”. Але для цього потрібна сертифікація (треба обладнати спеціальне приміщення, якого у мене немає). Я говорив про це з різними політиками. Але відгукнулася тільки вона.
Р.: – Можна, я ще додам? Підтримка Юлії Тимошенко – це наш їй аванс. Бо не хочеться ставити хрест на майбутньому своєї держави. Я розумію, що в другому турі буде дві історії. Ви знаєте, кого я маю на увазі. Історія Юлі Тимошенко мені набагато ближча.
– Дякуємо, що знайшли для наших читачів час. До нових зустрічей.
«Пряму лінію» вела Наталія КРАВЧУК,
м. Луцьк
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•