«У моїх венах тече не кров, а квартира і машина»
Підпис відсутній
До тюрми довів не рекет, а «голка»
У Луцьк Сергій приїхав наприкінці вісімдесятих. Невдовзі опинився у “бригаді” кримінального авторитета Залевського. Стреси рекетирських буднів спочатку знімав алкоголем. Після доброї пиятики відлежувався два дні. Це і підштовхнуло до наркотиків – кайф є, а похмільних наслідків ніби й нема. Маковою ширкою балувався років чотири.
Згодом змінився напрям діяльності – із рекетирів подався у підприємці. Легальний бізнес у сфері обслуговування і пасажирських перевезень доповнював нелегальним спиртовим. Але підприємницький успіх тривав недовго. Фірми не стало, коли мозок Сергія повністю окупувала єдина думка – де взяти наркотик. Не було вже і грошей. За крадіжки потрапив у тюрму.
Вперше поріг наркодиспансеру Сергій переступив десять років тому. Зараз чоловік визнає, що тодішнє лікування не мало жодного ефекту. Бо він сам не хотів. За ворітьми диспансеру одразу й коловся. Батьки та кохана возили його на лікування і в сусідні області, і в Крим. Поворотним моментом стало останнє звільнення з тюрми у 2005-му. Ціну здоров’я зрозумів, коли ледь його повністю не втратив. Уже рік, як чоловік приймає безкоштовну замісну програму. Він став волонтером при наркодиспансері – бореться сам із залежністю і допомагає іншим.
– Я зламав життя усім, хто був поряд – батькам, коханій, друзям по бізнесу, – зізнається Сергій. – Вони мене застерігали: “Зав’язуй з наркотиками”. Але ж я був найрозумнішим, найсильнішим... Доки не прийшла розплата. Наркотик забрав усе.
Ціна наркозалежності надто висока. У матеріальній площині вона вимірюється конкретними цифрами. Наркомани витрачають на наркотики щодня 150-200 гривень. Коли власні гроші закінчуються, настає черга сімейних коштів і коштовностей. Далі з дому починають виносити речі. Лікар диспансеру переповів слова одного наркомана: “У моїх венах тече не кров, а квартира і машина – стільки я витратив на наркотики”.
Нематеріальну ціну наркозалежності підрахувати значно складніше. Як оцінити загублене здоров’я чи втрачені стосунки?
А починається все з «травки»
Медики стверджують, що наркомани 70-х дуже відрізняються від сучасних.
– Раніше можна було визначити категорії, схильні до наркотиків – це підлітки з неблагополучних сімей або ж, навпаки, із родин з надмірною опікою, – зазначає психолог Волинського обласного наркологічного диспансеру Інна Ковальчук. – Сьогодні у наркопастку може потрапити будь-хто. Соціальний статус вже не має жодного значення. Це стає проблемою не тільки молодих, а й зовсім юних. Традиційну макову “ширку” і модні синтетичні наркотики доповнюють саморобні із медичних препаратів. Винахідливість просто не має меж. Сировиною стають навіть загальновживані ліки від застуди. Діють такі наркотики дуже жорстко. Вени перепалюються значно швидше, із головним мозком починаються великі проблеми, і людина опиняється однією ногою у домовині.
Перший крок найчастіше роблять з “травкою”, після товариської пропозиції “Давай покуримо, спробуй”. Однак, на переконання лікарів, з якого б наркотика не починали, все одно повертаються до “ширки”, яку варять з макової соломки. Бо організм швидко звикає і постійно вимагає більшої дози. А потім “модних” наркотиків стає замало або ж їх треба у такій кількості, що вже не вистачає грошей.
Неадекватність, а то й агресивність наркозалежних породжує конфлікти у родині. Батьківське бажання допомогти може навіть перерости у “співзалежність”. Таким терміном медики називають поведінку близьких, які не вживають наркотики, але симптоми (агресивність і відчай) мають. Вони готові віддати своє життя за порятунок рідної людини, але прожити за нього не в змозі.
Найчастіше у наркодиспансер молодих наркоманів приводять батьки. Ті, хто давно “сидить на голці”, приходять самі. І роблять це після двох-трьох невдалих спроб, коли організм доведений до критичної межі і вже визріває готовність раз і назавжди вирватись із цього пекла. У наркоманів з’являються і супутні захворювання – венеричні. Часто страждає печінка.
Розімкнути коло наркозалежності можна різними способами. Хтось обирає наркодиспансер. Частина звертаються у реабілітаційні християнські центри. Інші приєднуються до групи анонімних наркоманів. При Луцькому міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді існує спеціалізоване формування “Служба соціально-профілактичної роботи”. У консультативному пункті “Довіра”, який знаходиться на вулиці Привокзальній, 13 (у приміщенні станції швидкої допомоги), наркозалежні можуть безкоштовно обміняти використані шприци на стерильні та отримати медикаменти, перев’язочні матеріали, контрацептиви. Хтось із читачів, може, й дорікне, мовляв, такий обмін тільки сприяє поширенню зарази. Насправді мета значно благородніша – зменшити шкоду від вживання ін’єкційних наркотиків і не допустити нових венеричних заражень чи СНІДу. За телефоном довіри 72-03-14 психолог та юрист спробують знайти відповідь на болюче запитання.
Фахівці не виділяють якогось одного найкращого способу боротьби із залежністю. І наголошують, що дієвим будь-який спосіб стане тільки при бажанні вилікуватись і при постійній щоденній роботі над собою.
Аби запобігти біді, медики радять батькам раніше починати розмовляти з дітьми. Відверто казати правду про навколишній світ. Тепличні умови існують тільки у межах квартири, а на вулиці – жорстокий світ зі своїми правилами. Фахівці наголошують, що акцент у розмовах треба робити не на шкоді наркотиків, а на перевазі здорового способу життя. Фраза “Якщо будеш здоровий, то матимеш усе” повинна стати не просто магічним заклинанням. Дитина має це відчувати і бачити на прикладі рідних. Відверті розмови допоможуть сформувати почуття відповідальності за власну поведінку. Самотність та депресивність є характерною ознакою значної частини нового покоління. Це і підштовхує до наркотиків. Якщо ж у дитини буде сформована чітка система загальнолюдських цінностей, у якій домінує здоров’я і сімейне щастя, то у голові не знайдеться місця для дурних думок.
Микола КОМАРОВСЬКИЙ,
м. Луцьк
Що робити?
Якщо є підозра у вживанні дитиною наркотиків:
- Спостерігайте за дитиною, не демонструючи підвищеної уваги.
- Не панікуйте, обговоріть свої спостереження з підлітком, але без крику, моралі, погроз і покарань.
- Підтримайте дитину турботою і повагою.
- Не вірте запевненням підлітка про його спроможність вирішити цю проблему самостійно.
- Спробуйте вмовити звернутися до спеціаліста і провести тест на наявність в організмі наркотичних речовин.
Увага!
Зміни у поведінці підлітків, які свідчать
про вживання наркотиків:
- Безпідставне зникнення з дому на тривалий час.
- Пропуски занять у школі, зниження успішності, втрата зацікавленості до навчання і захоплень.
- Необґрунтована агресивність, замкнутість, неохайність, нові друзі, брехливість, розлади сну і апетиту.
- Поява боргів, зникнення грошей і цінних речей з дому.
- Зникнення з дому або поява у підлітка таких речовин як оцет, питна сода, йод, ацетон, розчинники, невідомі рідини.
- Виявлення шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, сліди від ін’єкцій.
- Коливання розміру зіниць і зміна кольору шкіри.
| Comments: |
