Нам, українцям, до вподоби лише чуже…
Впевнена, що публікація Костя Гарбарчука “Хто вчить наших дітей?” зацікавила не лише вчителів та батьків. Адже впродовж всього життя зігріває нас спомин про одних вчителів, болить нам, вражає нас байдужість інших.
Я очолювала методичну службу Луцького міського управління освіти 18 років і добре знаю всі складності праці вчителя. Престиж будь-якої професії визначається перш за все тим, яке значення їй надає держава і суспільство. На перший погляд, освіта, як стратегічна галузь, не поза увагою. Про це свідчать постійні зміни програм, випуск так званих сучасних підручників, введення максимальної кількості нових курсів, запровадження зовнішнього тестування.
В 1990-х роках вважалося, що реформування освіти проходить під гаслом відродження національної школи. Але про яке відродження може йти мова, коли нам, українцям, до вподоби лише чуже. Ми навчилися запозичувати без належної апробації. Постійні експерименти над учнями, отже, і вчителями, у більшості випадків мають початок, деякий розвиток і досить рідко доведені до логічного завершення.
Неоднозначно сприйняте освітянами зовнішнє тестування, яке запропоноване міністерством освіти як єдино правильна та об’єктивна форма визначення рівня знань випускників. Але воно не дає змоги виявити реальні здібності, а лише суму знань...
Ніна МОКІЙЧУК,
м. Луцьк
| Comments: |
