Хтось на море, а ми – в зону

Свої відпустки наші співвітчизники проводять по-різному. Хтось на морях, значна частина на городах, а новоградські туристи – у Чорнобильській зоні. Туристичний клуб “Романтик” у Новограді-Волинському було створено у 1972 році. Він об’єднує людей різних професій та різного віку. Їхнє гасло: «Туризм гартує розум для творчості, тіло – для спритності, а душу – для людяності». Нещодавно члени клубу провели семиденний велопохід другої категорії складності за маршрутом «Ірпінь – Київське море – міста Чорнобильської зони» загальною протяжністю понад 400 кілометрів.Свою подорож організатори присвятили пам’яті засновника клубу Овсія Лихолата та ветерана клубу Володимира Гончарова. У поході взяли участь керівник групи Євген Прунькін, його син Євген, Сергій Савчук, Олександр Осовець та Петро Лушненко.
Ми зустрілися з керівником групи, досвідченим туристом Євгеном Прунькіним, який 49-й день народження зустрів у поході. Цікавлюся у співрозмовника, чому вибрали саме Чорнобиль, адже Україна велика і є куди вирушити?
– У першу чергу ми хотіли на власні очі побачити, що відбувається у Чорнобильській зоні. Взяли із собою дозиметр і перевіряли рівень радіації. Жодного разу не зафіксували перевищення допустимих норм.
Зустріли там рибалок, які пригостили нас впійманою рибою. Під час походу варили юшку, збирали гриби. Ми проїхали містечка Димер, Іванків. У сам Чорнобиль нас не пустили. Потрапили на контрольно-пропускний пункт у селі Дитятки. За ним починається 30-кілометрова зона відчуження. Одним з чергових на КПП у той день виявився наш земляк із Житомирщини, який розповів, що останнім часом екскурсії до Чорнобиля набули популярності, особливо серед іноземців. Сюди їдуть німці, поляки. Можна замовити екскурсію на день, а хто хоче ще й у Прип’ять – то й на два дні, з ночівлею. Тож туристична індустрія тут налагоджується. Але «самодіяльних» туристів туди не пропускають. Тому ми проїхали навколо 30-кілометрової зони відчуження. 
За словами пана Євгена, найбільше їх вразили зруйновані містечка і села на фоні дикої природи. Крізь розвалені дахи у хатах вже повиростали дерева, адже минуло 23 роки, як люди залишили ці місця. Зустрічали самоселів, які там з дня аварії. В одному селі живе 15 людей, в іншому – тільки дід з бабою. А ще в лісах багато різних звірів та птахів, просто вражає їхня кількість та різноманіття.  
Ще одне спостереження – дуже добрі асфальтовані дороги, адже по них ніхто не їздить, тому вони й не розбиті. Новоградські туристи-екстремали після походу вважають, що не такий страшний Чорнобиль, як про нього говорять. 
Кость ГАРБАРЧУК,
Житомирська область

• Нравится
•