«Я люблю вас усіх, а найбільше люблю Україну»
Підпис відсутній
Степан Гіга – перший з українських співаків, який отримав 300-грамового золотого диска з нагоди появи мільйонного примірника його аудіоальбомів. І це ще одне підтвердження всенародної любові до нього. Зокрема його “Яворину”, присвячену світлій пам’яті Назара Яремчука, усі слухають як національний гімн – стоячи. При виконанні ж іншої його пісні “Друзі мої” публіка по-справжньому здружується, кладучи один одному руку на плече. А його “Дорога до храму” народжує не лише сльозину в очах, але й змушує задуматися над сутністю життя.
Щось подібне спостерігалося і в Млинові, центральний майдан якого заради Гіги наповнився настільки, що, як кажуть, яблуку ніде було впасти. А найбільше з цього многолюддя вирізнилася симпатична молодиця, яка під час концерту раз по раз направляла свого чоловіка до квіткового магазину, аби опісля вручити букет народному артисту України. Загалом вона п’ять разів таким чином віддячувала Степанові Гізі.
– Та що там п’ять букетів, наша сім’я готова “потопити” Гігу у морі квітів, – зізнається пані Надія, – бо він на таку прихильність заслуговує сповна.
– Мені деякий час довелося прожити в Італії, – доповнює свою дружину Василь Козачук. – Отож, їдучи туди, прихопив із собою диск з піснями Степана Гіги. Потім прокрутив його своїм землякам-українцям, котрі прийшли на гостину. І знаєте, одна із заробітчанок не витримала і каже: “Все, Гіга мене настільки розчулив, що я завтра ж повертаюсь в Україну”.
Лише один концерт без «Яворини»
– Приємно чути такі слова, – прокоментував почуте і побачене народний артист України, – хоча, як на мене, не варто було чоловікові так тратитися на пишні букети. Часом маленька польова квіточка варта дорогих квітів. Зрештою, у кожному такому випадку найважливіше – щирість. У свою чергу намагаюся бути щирим, коли пишу та виконую пісні про любов, про жінок. Недавно ось почув одну прекрасну філософську фразу: “Якщо тобі щось дано безплатно, то безплатно його і віддай”. На її підтвердження наведу ще й слова священика, який якось під час нашої зустрічі сказав: “Знаєш, Степане, а ми, по суті, з тобою виконуємо однакову місію. Я виходжу перед вівтарем і проповідую людям добро. І ти виходиш на сцену та проповідуєш людям добро. До церкви людей ніхто не заганяє. І на твої концерти люди також йдуть за велінням серця”. Звичайно, це високі слова. А за ними ще вища, ще більша відповідальність. Бо ти не маєш права донести до людського серця бодай краплину фальші. Все має бути правдиво і щиро, що й намагаюся робити, як повелів Бог, від Якого – весь мій талант.
Розмовляв Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
