На «вечорниці» до 80-річної бабці
Вісімдесятирічна жителька села П. Камінь-Каширського району уже четвертий рік мешкала в хаті сама. До проблем похилого віку додалася ще й болячка, яка влізла бабі в ногу й не дозволяла нормально ходити. Саме від болю і прокинулася якось старенька вночі, увімкнула в кімнатці світло і стала розв’язувати пов’язку на хворому місці, щоби поміняти компрес. Раптом із сіней долинув стукіт: хтось заходив до хати…
Єдине освітлене віконце на темній вулиці і стало тим притягальним вогником для місцевого підстаркуватого парубка (хлопцеві незабаром тридцять, а у нього – ні кола, ні двора) Павла. Тої ночі він вештався по селу п’яний, і нечиста привела його до помешкання самотньої бабці. “Зайду, – подумав. – Баба дверей ніколи не замикає, може, вдасться поживитися.” (Незважаючи на вік старенької, смисл останнього слова п’яний гість трактував собі так, як парубок, який збирається на вечорниці).
І баба, і “залицяльник” добре знали одне одного. Її покійний чоловік та батько Павла приятелювали. Особливо, коли справа стосувалася випивки. Прилучали старі випивохи до своєї компанії і Павла, ще підлітка (його мати не раз жалілася людям, що батько псує сина, привчаючи до спиртного, та ще й намовляє хлопця не слухатися її). Після школи Павло не захотів вчитися і працювати, практично всівшись батькам, а згодом самій матері-пенсіонерці (бо батько помер) на шию. Інколи, правда, підробляв у місцевому лісництві на лісоповалі, але зароблене одразу ж пропивав.
Того дня була п’ятниця, і Павлу трапилася нагода підзаробити: лісник покликав вантажити на машини деревину. Зібралася підходяща компанія – Заєць, Бос, Патик, Яник. Ще на ділянці роботяги випили пива, а повернувшись у село, добрали вином. Згодом Павло від них відстав і опинився біля хати старенької.
Отже, коли він зайшов уночі до хати, баба не злякалася.
– Чого тобі? – запитала сердито.
– У тебе є гроші?
– Нема, – відповіла спокійно. – Ти ж знаєш, що мою пенсію отримують родичі.
– Ну, раз нема грошей, то давай! – мовив, гидко посміхаючись, і став знімати штани.
Бабця злякалася, зрозумівши, що він задумав. Стала проганяти з хати, але той роздягався далі. А коли оголився зовсім, дістав з кишені штанів складаного ножика і, пригрозивши ним, накинувся на перелякану стару, повалив на диван. Баба оборонялася, як могла, кричала, але ґвалтівник, мабуть, таки добився б від неї сексу, якби не світло, що блиснуло у вікно. Очевидно, хтось йшов повз бабин двір, присвічуючи ліхтариком. Це злякало Павла й остудило. Він швидко одягнувся, та перед тим, як втекти, випросив у баби “хоч гривню на сигарети”. Гроші вона дала, аби швидше забрався геть. Втім, домочадці ні тієї ночі, ні наступного дня Павла так і не побачили, бо спати він ліг у хліві, зарившись у сіно. Там його і знайшла міліція аж у неділю вранці.
Під час слідства Павло не заперечував своєї вини. “Каюсь, – казав, – бо був п’яний і добре не тямив, навіщо це роблю”. Зізнався, проте, що тої ночі йому дуже захотілося сексу: “Коли вип’ю, то завжди тягне до жінок. А тут у хаті світиться… Я подумав, що баба довго живе без чоловіка, тож не повинна мені відмовити”. “Невже у селі молодших важко знайти?” – запитав слідчий. “А хто зі мною, таким, захоче?!” – відповів чесно. Риторичне запитання. Не захотіла, однак, і стара баба.
Психологічна експертиза визнала п’яницю-гвалтівника нормальним, а отже, й осудним, тож його засудили до трьох років та шести місяців в’язниці.
Ігор Славич,
Волинська область
| Comments: |
