Лікарю друзі скинулися на авто
Кілька років тому в селі Локниця, що у Зарічненському районі, з’явилася лікарська амбулаторія (до того місцевому населенню першу медичну допомогу надавали у фельдшерсько-акушерському пункті). Про новостворений лікувальний заклад було прозвітовано як функціонально спроможний, тобто укомплектований належним чином, але насправді про повний комплект амбулаторії й досі говорити ще зарано.
Найперша проблема – це відсутність санітарного транспорту. Локниця – село незвичайне, забудоване не компактно, а розкидане по околицях, та ще й чималою кількість хуторів славиться. Крім того, до амбулаторії “приписано” ще й Храпин, розташований за сім кілометрів. Без “коліс” тамтешнім медикам непросто діставатися на виклики. Якщо ж трапляється тяжкий хворий, то змушені “швидку” із Зарічного викликати. А це зайві півгодини, а то й більше, дорогоцінного часу (до райцентру від Локниці 25 кілометрів розбитого бруку) витрачається. Та ще земляків виручав і виручає в подібних оказіях власною “Волгою” сільський голова.
– Коли до мене приїхали друзі з Тернополя та побачили, в яких умовах працюю, скинулися й подарували мені автомобіль, – розповідає головний лікар амбулаторії Олександр Марців, показуючи заляпаного грязюкою “Москвича”, що стоїть на подвір’ї медзакладу. – Брудний, бо щойно з “рейду” нашими хуторами повернувся…
Олександр ще дуже молодий лікар, випускник Тернопільского медичного університету. На По-лісся потрапив за державним розподілом, сам же родом з Рівного. У село поїхав, бо в місті важко знайти роботу. А в Локниці опинився, можна сказати, не випадково, ці краї знає: у сусідньому Морочному народилася його мати. Там і поселився у дідовій хаті, бо в Локниці житлом його не змогли забезпечити. Пропонували приміщення колишнього ФАПу, але воно в аварійному стані. Взагалі, житлова криза для молодих спеціалістів є нині тим бар’єром, що стає на шляху випускників медичних вузів до села. Подолати його моєму співрозмовнику допомогла дідизна, і Локниця отримала молодого сімейного лікаря.
– То, може, Вам і на бензин тепер виділяють які кошти? – запитую.
– Лікарська амбулаторія – комунальна власність сільської ради, але оскільки санітарного транспорту у нас немає, то й гроші на його експлуатацію в бюджеті запланувати не можна. Їжджу за власні кошти. Іноді в людей на який літр бензину доводиться просити. Незручно, але що вдіяти, за свою зарплату не наїздишся.
– Отримати автомобіль для Локницької амбулаторії – це реально чи з розряду фантастики?
– З 2001 року в Україні діє державна програма із сімейної медицини, згідно з якою кожне село, де проживає понад тисячу мешканців, повинно бути забезпечене лікарською амбулаторією та сімейним лікарем. Відповідно до табельного оснащення амбулаторії у ній обов’язково повинен бути і санітарний транспорт, зокрема “Швидка медична допомога”…
– Піднімали це питання?
– Постійно. Головний лікар ра-йону ним займається, сприяє, як може. Виходили на обласне управління охорони здоров’я, там у курсі всіх наших проблем. Вже й ніби давали автомобіль, казали, що із Києва виїхав, але, на жаль до Локниці ніяк не може доїхати… А тепер виникла ще одна проблема: у зв’язку з економічною кризою накладено мораторій на придбання нового обладнання для лікувальних закладів. Мусимо готувати подання у Міністерство охорони здоров’я, щоб виділили спеціальні кошти…
Микола Шмигін,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Головний лікар амбулаторії у Локниці Олександр МАРЦІВ
| Comments: |
