Проїжджаючи селом Борочиче Горохівського району, не можна не звернути увагу на одну з тутешніх осель, що потопає у квітах, а тин, завішаний горшками, відразу нагадує прадавні українські традиції, на жаль, забуті. І хай це не вишуканий особняк зі стилізованим європейським подвір’ям, яким зараз нікого не здивуєш, а хочеться тут зупинитися, аби помилуватися красою. А ще познайомитися з хазяйкою цієї господи.
Марія Чорноклин гостинно запрошує до хати, де теж все зроблено зі смаком і любов’ю. Сміється, дивуючись, що її подвір’я привернуло увагу, бо не вважає його якимось особливим. Просто хотілося чимось прикрасити свою оселю, а ідею з тином і горшками подала донька, яка проживає у Луцьку.
– Вона приїжджає до мене на вихідні. І загорілася бажанням два роки тому зробити такий тин. Я сама нарізала верби біля ставка і сплела його. Горшки тоді які мали, такі й вчепили, а згодом нам люди почали приносити. І донька із зятем де бувають, то там і відшукують усіляке начиння. Бабуся зятева теж живе у селі, і там трохи зібрала для них оцих горшків. Для такої огорожі і затрати не потрібні, а погляд вона милує. Я завжди любила, щоб квіти біля хати цвіли, та й якихось там особливих у нас теж нема.
Не все те особливе, що дороге і вишукане. Краса частіше потребує не стільки грошей, скільки бажання, вміння й смаку. А особливість двору пані Марії у тому, що частіше сільські жінки за городами, свиньми, коровами про квіти й щось більш “витончене” не задумуються. Мо’ й справді варто пожертвувати чимось із живності, згадавши про те, що маємо й для душі якусь радість отримувати. Саме такі охайні двори, а не те, скільки чого у хліві, відразу підказують, що у цій хаті живе справжня Господиня. Тут їх аж дві, бо мама й доньку навчила жити у порядку і красі.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Волинська область
Марія ЧОРНОКЛИН з внучкою
Comments: |