За чужі гроші
Було це років сорок тому, коли на Волині великими темпами проводилася меліорація. На цій роботі у механізаторів були добрі заробітки, але працювати потрібно було далеко від дому. Виїжджали на будівництво каналів на цілий тиждень. В одній бригаді позмінно працювали два трактористи з одного села – Степан і Микола. У понеділок їм привезли зарплату. Степан мав їхати додому, а Микола залишався ще до суботи, ось і попросив земляка, щоб завіз гроші його дружині, бо щось терміново потрібно було купити. Той погодився і ввечері таки зайшов до молодиці. Однак гроші не спішив віддавати. Та запитала, чи не було у них зарплати.
– Ні, – каже Микола, – не було. Але я готовий тобі й свої гроші віддати.
Почав жіночку обнімати, та ще й жменю карбованців на стіл поклав. Звичайно, не своїх. І все вийшло, як він задумав.
У кінці тижня повернувся Микола додому. Зразу ж запитав у жінки:
– А що, Степан заніс мою зарплату?
– Що?! – здивувалася дружина, а потім підтвердила: – Та приніс, приніс, щоб його чорти носили разом із тобою. Додумався ким передавати.
Іван КИСЛЯК, м. Ковель
| Comments: |
