Хліб замішує тільки після молитви, скропивши діжу свяченою водою

Галину Колесник з Журавлиного Старовижівського району на Волині знають жителі всіх навколишніх сіл. Адже не на одне весілля вона випікала смачні короваї та калачі. А коли за столом збирається вся її родина, то господинька готує стільки пирогів, як ні одна жителька Журавлиного.І людей, і корів прозивали «западенцями і бандерами»
– Ой, якби ж то ви попередили, що приїдете, то вже б на столі гора пирогів була, – все бідкалася Галина Михайлівна, коли ми ступили на поріг її хати. – Люблю гостей приймати, але тільки підготувавшись. Коли знаю, що з’їдуться діти та внуки, то печу аж дев’ять великих бляшок пирогів. У мене золота піч, змайстрував один хороший муляр із сусіднього села. Від неї наполовину залежить якість випічки. 
А почала Галина займатися хлібопекарством, коли повернулася із Харківської області у рідне село. В молодості вона здобула спеціальність токаря і трудилася на заводі “Теплоавтомат” у Харкові. Правда, згодом змінила цю не надто жіночу професію на іншу. Стала дояркою. Та так працювала, що аж у депутати обласної ради вибилася, на дошці пошани була. 
– Але я щира українка. Якось приїхавши на Старовижівщину, в своєму селі голові колгоспу сказала: “Будуєте іншим хати, то, може, і мені збудували б? Я і повернулася б”. Якось необдумано мовила, – пригадує жінка. – Але згодом мені написали, щоб я приїжджала на Волинь. Хата буде. Я подумала: “Ну, хто я тут, на Хар-ківщині? Западенка”. Там і корів, які я доїла, і мене, і дітей бандерами прозивали. Думаю, з тих “бандер” не вилізеш ніколи, їду-но я додому. Отак вже 21 рік і живу у Журавлиному. І чоловік тут призвичаївся. Нам тут добре.
Сьогодні Галина Колесник на пенсії. Але навіть зараз не сидить склавши руки. Про її смачні короваї швидко розлетілася слава. І ось вже скільки літ вона їх випікає не тільки для жителів свого села.
– А починала з хліба. Нужда заставила, коли зарплат не виплачували, – зізнається. – Тоді ще буханці випікали на капустяних та виноградних листках. Пахучі такі! Взагалі-то у нашій родині по батьковій лінії всі гарними пекарями були. Наприклад, моя тітка Єфросинія, яка мешкала на хуторі, смачними хлібцями всіх бажаючих пригощала. У її хаті завжди пахло медом і соком. Там, на природі, не одні журавлинівські гості обідали.
На весілля – 30(!) короваїв
Галина Михайлівна, як знана господиня, каже, що найважче пекти на весілля калачі. 
– Паску – легко, хоч для декого це ціле дійство. А от калач... То така відповідальність! У нашому селі їх випікають аж по 15, а то й 30 штук... А головний коровай треба ще прикрасити десь тридцятьма квітками. Притому не з прісного тіста, бо його й не вгризнеш потім (а викидати ж не можна). Роблю квіти з того ж замісу, що й сам коровай. Іноді думаю: “Ото мені ще на пенсії з квітами треба бавитись. Хай би хтось молодший готував”. Але хіба відмовиш, коли просять? – розповідає Галина Колесник.
Бували випадки, коли доводилося тричі перепікати здобу – ніяк не виходила, розсипалася. Жінка каже, що саме з цього дізнається, яке життя у молодят буде. А до кожного випікання вона береться, як до дуже важливої справи. Насамперед, каже, людина, яка замішує тісто, має бути спокійною. Обов’язково треба прочитати молитву “Отче наш...” і попросити благословення у Божої Матері. Згодом жінка скроплює свяченою водою діжу, у якій замішує тісто.
– Біля печі також треба знати свої закони, – ділиться майстер-ністю випікання Галина Михайлівна. – Спочатку треба просіяти борошно не менше трьох разів. Коли печу паску, то в печі розпалюю торішньою свяченою вербою. І обов’язково для хлібів мають бути вільхові дрова, бо березові та дубові дуже жаркі. Коли ж все уже в печі, також треба вміти доглянути, щоб не приго-ріли пироги чи булки, навіть знати, коли закрити затулку. Одним словом, пильнувати.
Найбільше господиня любить готувати пироги з маком. Дуже шкодує, що забороняють його сіяти, бо куплений, каже, зовсім не так пахне, як домашній. А щоб надати начинці особливого аромату, вона мелені макові зернини запарює міцною заваркою індійського чаю (без ароматизаторів), додає ванілін. Далі збиває білки з цукром і з’єднує все це з маком. Виходить начинка – пальчики оближеш. Особливо любить такими пирогами частувати колядників на Різдво. Всі у Журавлиному знають, що в баби Галі на свята солодкого – гори. І від інших наїдків стіл гнеться.
– Готувати завжди любила і люблю. Звичайно, треба у все душу вкласти. Бо знаю, що й борщу доброго не звариш, коли біля нього не потупцяєш. А якщо злий, то краще не треба й братися за приготування їжі, а тим більше, за випічку.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•