«Українсько-турецькі» шахи зі срібла

Для більшості з нас ювелірна справа найперше асоціюється з дорогими золотими та срібними прикрасами – перстенями, ланцюжками, браслетами, сережками. Так і в колекції майстра зі Славути (Хмельницька область) Августа Вольського їх є багато. Тут кожна річ особлива – робота авторська, неповторна. Проте ювелір не обмежується виготовленням прикрас. Він працює над втіленням у благородних металах найрізноманітніших замовлень – співпрацює з Острозькою академією, Острозьким музеєм та багатьма іншими установами. Одна з найцінніших робіт – копія монети князів Острозьких, оригінал якої в єдиному екземплярі зберігається в “Ермітажі” (Росія).Найкращі прикраси – дружині
Родина Вольських славиться ювелірами. Нині ремесло живе у династії майстрів, які плекають свою справу. Дядько Августа Станіслав – заслужений художник України, знаний ювелір у Львові, син Артем – ювелір-коваль, працює у Славуті. Сам Август свого часу спробував різного хліба. Ще за радянських часів отримавши четвертий розряд ювеліра в профтехучилищі у Львові, подався вчитися на залізничника. Тоді закінчив школу міліції і тринадцять років віддав службі у карному розшуку. Проте куди б чоловіка не закидала доля, він завжди знаходив час і майстрував. Каже, аби руки не забули тієї ювелірної роботи. Головним замовником була дружина, яка собі просила нові сережки та перстеники, для подруг – й цілі комплекти.
– Валя завжди мені казала: “Ти все одно маєш бути ювеліром”, – зізнається Август Вацлавович. – Дякуючи їй і зважився відкрити власну справу. Кинув державну службу і пішов на свій хліб. Я був першим в Україні приватним підприємцем, який отримав ліцензію на такий вид діяльності.
Майстер розповідає, що його Валентина – особливий замовник, якому чи не найважче догодити. Вона носить прикраси виключно роботи свого чоловіка. Улюблені – сережки з павичами. Робота не просто філігранна – розкішна. Каміння гармонійно підібране до красивих карих очей, ще й відповідає її знаку Зодіаку.
Хоча має ювелір найрізноманітніші замовлення. Хтось просить виготовити унікальний портсигар, інший – підставку для канцтоварів, комусь потрібний набір підстаканників. Є замовлення на діадеми для конкурсів краси. Береться за всяку справу. Як сам зізнається, навіть коли сумнівається, все одно каже клієнту “так”, а потім обмірковує, як же має той чи інший виріб зробити.
Слава про роботу славутського ювеліра розлетілася далеко за межами краю. Нині звертаються до майстра не тільки приватно. Не так давно Острозький музей, що на Рівненщині, замовив пам’ятні значки до 100-річчя від заснування братства князів Острозьких. Невдовзі майстер запропонував цілу колекцію. Відтепер спеціальними латунними значками віншують поважних гостей, а срібними і золотими – найбільших меценатів. Попросили славутського ювеліра виготовити й емблему “Почесний громадянин міста Острога”, а ректор Острозької академії – клейнод.
Гальшка Острозька – «королева», Петро Сагайдачний – «король»
Та чи не найскладнішою і найцікавішою роботою Август Вольський вважає відтворення реліквії – медалі “Князь Костянтин Острозький”.
– Є версія, що цю медаль у ХVІ столітті заснував Острозький для відзначення заслуг у розвитку науки та культури людей, які зробили значний внесок у процвітання академії, – каже Август Вацлавович. – Вона відома на сьогодні в єдиному екземплярі. Знайшли її з-поміж інших речей у схованці під час ремонту Успенської церкви Києво-Печерської лаври у листопаді 1989 року .
Є підстава вважати, що частина того старовинного скарбу була офірувана гетьманом Мазепою для спорудження дзвіниці. Проте з будівництвом зволікали. Коли ж гетьман помер, дорогоцінності замурували. Та після відкриття знахідки цінні речі недовго були в Україні, їх за символічну суму викупив “Ермітаж”. Нині ця золота медаль Острозького вважається гордістю санкт-петербурзького музею.
Вольський працював над копією, маючи на озброєнні лише фотографію реліквії. Робота була дуже скрупульозна. Адже на лицевому боці зображено погруддя князя й надпис: “Костянтин Костянтинович, Божою милістю князь Острозький, воєвода Київський, маршалок землі Волинської, староста Володимирський”. На звороті – герб та анаграмний напис: “От як невинний голос веде своїх до зірок”. Копія медалі клеймована пробірною палатою й іменним клеймом майстра. Нині вона – окраса персональної виставки Вольського, що діє в Острозькому музеї.
– А над чим зараз працюєте? Маєте якесь особливе замовлення? – випитую у ювеліра.
– Хочу зробити шахи зі срібла, – зізнається майстер. – Королевою з українського боку буде Гальшка Острозька. Вона жертвувала кошти на будівництво академії. Королем – Петро Сагайдачний, він тут вчився. Ладья матиме вигляд Острозької вежі. Поки ці фігурки ще у чорновому варіанті – виліплені з пластиліну. У сріблі маю тільки пішака-козака. З іншого боку будуть турки. Це не є робота на замовлення – хочу собі довести, що зможу втілити таку ідею. Хоча, чесно кажучи, у шахи не граю…
Наталія КРАВЧУК, Хмельницька область
Фото автора

• Нравится
•