Кликали у бандити, але спорту не зрадив
Сергій МУЧАК (зліва) з колегою по українській команді Артемом БРАДОВИМ
З підвалу багатоповерхівки – у чемпіони
Сергій в дитинстві не марив великим спортом, але здоровий спосіб життя вів. Родом Мучак із Нововолинська, волинського містечка шахтарів, яке ще навіть з радянських часів вважалося не надто благополучним через велику кількість наркоманів. На щастя, Сергій потрапив зовсім до іншої компанії. Першим його спортивним залом став підвал у нововолинській багатоповерхівці. До нього Мучак разом з друзями-однолітками зносили усе, що могло згодитися. До речі, той “зал”, де перші несвідомі кроки у спорті робив нинішній призер чемпіонату Європи з бодібілдингу, є й зараз.
Але спочатку до компанії підлітків мешканці будинку поставилися підозріло, адже підвали, або “бункери”, як їх ще називали, часто ставали у місті такими собі притонами, де молодь призвичаювалася до кайфу.
– Спочатку навіть міліцію натравили. Але коли побачили, чим ми займаємося, все змінилося. Навіть у міській газеті про нас написали, ставлячи іншим у приклад. А міліціонери потім приходили й просили пустити у теніс пограти чи просто взимку попити чаю, погрітися. А у нас там і стіл тенісний був, штанги, турніки і груші боксерські висіли, – згадує Сергій.
Атлетична статура Мучака привертала увагу не лише допитливих перехожих, але й представників кримінального світу. Але Сергій каже, що від усіх “темних” пропозицій відмовлявся не задумуючись. Адже розумів, що фортуна злочинців дуже мінлива. Ризикувати роками важкої праці, як робили багато перспективних спортсменів наприкінці минулого століття, вважав і вважає нерозумним.
Після служби в армії доля закинула у Луцьк, де Сергій познайомився з Володимиром Горошком, нині президентом Волинської федерації фітнесу та бодібілдингу. Саме він і запропонував Мучаку спробувати свої сили на серйозному рівні. Після кількох років занять вийшов на свій перший чемпіонат України. Тоді, як пригадує Сергій, просто подивився на інших хлопців ледь не з відкритим ротом і зрозумів, скільки ще роботи попереду. Але через два роки Мучак уже “обставив” усіх своїх конкурентів на національній першості. А результат у Сербії виявився навіть кращим, ніж спочатку очікувалося. Бо у бодібілдингу є одна особливість: тут, на відміну від боксу чи футболу, неможливо як слід відстежити своїх конкурентів. Знайомство з ними відбувається безпосередньо перед змаганнями. Під час зважування учасники уже самі бачать, на що можна розраховувати. У Сербії Сергій змусив добре похвилюватися спортсменів з Росії, які уже мають за плечима виступи на чемпіонатах світу. Річ у тім, що Мучак готувався показати себе у найбільшій ваговій категорії (понад 100 кілограмів), куди заявилися й росіяни. Вони зітхнули з полегшенням, коли дізналися, що українець трішки не дотягнув до цього показника. Хоча, починаючи від нового року і до травня, Сергій набрав сім кілограмів самих лише м’язів!
Щодня доводилося тягати по 20 тонн «заліза»
Тим, хто мріє стати подібним на спортсмена, радить налаштуватися на серйозну роботу. Адже результати у бодібілдингу приходять після семи-десяти років.
За досягненнями криється важка робота. Як розповідає Сергій, у середньому кожне щоденне тренування під час підготовки до змагань “важило” до 20 тонн. Також важливою складовою успіху бодібілдера є жорстка дієта, а витримувати її за таких навантажень ой як непросто. Тут, кажуть спортсмени, як на зло: коли можна їсти все, то й не хочеться, а як тільки починається підготовка до змагань – тоді й апетит до всього з’являється. Здається, з’їв би і те і се. Тому в ідеалі потрібна повна ізоляція спортсмена під час тренувань, але це ж життя, і спокус уникнути неможливо.
Дружина Сергія його завжди підтримує. Але, як і кожна господиня, шкодує чоловіка й намагається іноді його “підгодовувати”.
– Одного разу просто так сказав дружині, що хотів би налисників. Сказав і забув. Приходжу ввечері, а налисники уже готові. Тут і не втримався. Наступного дня за кожен млинець довелося добряче відпрацювати на біговій доріжці, – усміхається Сергій.
Спортсмена уже офіційно запросили до участі у чемпіонаті світу. Однак фінансова ситуація поки що змушує Мучака відкласти світовий дебют до наступного року. В Україні бодібілдинг, як і багато видів спорту, залишаються для спортсменів дорогим хобі. І добре, якщо пощастить знайти надійних друзів. Сергій Мучак такого товариша має – це Володимир Горошко. Підготовка до змагань серйозного рівня вартує нині 7-8 тисяч доларів. А отримати якийсь заробіток можливо лише на професійному рівні. Найсильніші спортсмени збираються на комерційних змаганнях на зразок тих, які проходять за підтримки Арнольда Шварценеггера, де є солідний призовий фонд та й можна якийсь рекламний контракт підписати.
А поки волинський велетень сподівається використати час з користю і набрати ще більш об’ємної форми, аби позмагатися у категорії серед найбільших атлетів.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ,
Олена РЕДЬКА,
Волинська область
P.S. Коли матеріал готувався до друку, прийшла звістка про присвоєння Сергію Мучаку звання майстра спорту міжнародного класу.
| Comments: |
