Гетьман Мазепа хотів для України кращого життя
Тривала облога Полтави призвела до поразки
Третього вересня 1708 року Мазепа об’єднався з військами Карла біля Десни в селі Орлівка, маючи із собою Лубенський полк і охорону – всього 4000 козаків, залишивши у своїй столиці Батурині 5000 війська на чолі з полковником Чечелем (більша частина українців воювала у війську Петра І, а всього Гетьманщина мала 60 тисяч козаків). Але до цього він довго обдумував те, яким чином це зробити, щоб не нашкодити справі, добре усвідомлюючи, на що наважується. Одні історики припускають, що саме Іван Мазепа запросив Карла XII в Україну, який мав іти з Білорусі на Смоленськ. Однак більшість приходить до висновку, що повернути шведів сюди змусили обставини: відступаючи, Петро після себе усе нищив і палив, й іноземній армії не було де роздобути провіанту. Отож український шлях вибраний був невипадково. Костомаров у своїй праці “Мазепа і Мазепинці” писав, що коли гетьман про це довідався, то навіть сказав своєму генеральному писарю Пилипу Орлику: “Диявол несе його сюди. Усі мої плани зруйнував і потягне за собою російське військо вглиб України, на її руїну і нашу загибель”.
Весною 1709 року бойові операції противників знову поновилися. 26-річному Карлові XII набридло у цій переможній для нього війні наздоганяти 36-річного Петра І, і він вирішив дати бій під Полтавою, але це місто було добре укріплене московською армією. Шведи взяли його в облогу, яка тривала майже два місяці. Козаки пропонували не зволікати й штурмом брати місто, проте шведський король відмовився, побоюючись, що козаки таким чином виглядатимуть переможцями. Не виключено, що то була його тактична помилка, бо, як сказав Богдан Лепкий у своєму творі “Полтава”: “У війні нема нічого гіршого, як припізнитися”. За час облоги московський цар зумів підтягнути свої сили в район битви. Більше того, він навіть позбавив Карла його важливого союзника – кримського хана Дівлет Гірея ІІ, котрий обіцяв шведам більше як сорокатисячну армію. В березні-травні Петро зі своїм флотом направився до Туреччини і спалив там десять кораблів(!), як доказ того, що не вчинить напад. А ще дав хабара п’ять тисяч золотих і соболів вартістю аж десять тисяч. Таким підступним ходом московський цар здобув милість турецького султана, і той заборонив кримському хану висилати військо Карлу ХІІ.
10 липня (за новим стилем) 1709 року о п’ятій годині ранку шведи пішли у наступ (на той час їхній король був поранений у ногу, що теж вплинуло на хід битви). Треба відмітити, що козаки, яких під Полтавою було до десяти тисяч, не брали участь у битві – вони стояли в обороні для прикриття союзників при можливому відступі, а частина тримала Полтаву в облозі. Іван Скоропадський, стародубський полковник (після Полтавської битви став гетьманом), зі своїми козаками воював на боці Петра. За ним приглядало військо Меншикова, боячись, аби ті чого не втнули. Запорізький полковник Галаган під Полтавою зрадив Мазепу, перейшовши до московського царя. Однак шведи не змогли пройти крізь Петрову лінію оборони – редути, які стояли через кожні 150 метрів. І об 11 годині ранку цей бій закінчився повною поразкою шведів.
Карл із частиною свого війська, Мазепа та запорізький отаман Гордієнко і 2000 козаків відступили. Лише під вечір, отямившись від радості, Петро почав переслідувати шведів, і військо Меншикова біля переправи Дніпра наздогнало війська Левенгаупта, взявши їх у полон. Втікаючи, Мазепа та Карл знайшли притулок у молдавському місті Бендери, що входило до Османської імперії. Тут 21 вересня 1709 року 70-річний український гетьман помер. Через два роки турецькі мародери розкопали могилу, шукаючи там скарби, і тіло Івана Мазепи викинули. Козакам довелося його перезахоронити.
У Батурині «православні» Петрові війська вирізали навіть немовлят
А згодом Петро наказав церкві оголосити Мазепі, як зраднику, анафему, навколо якої й досі точаться дискусії. Дослівна цитата при проголошенні анафеми: “Новый изменник, нарицаемый Ивашка Мазепа, бывший гетман украинский, или паче – антихристов предтеча, лютый волк, овчею покрытый кожею, и потаенный вор, сосуд змеин, внешне златом блестящий, честию и благолепием красящийся, внутри же всякой нечистоты, коварства, злобы диавольской, хитрости, неправды, вражды, ненависти, мучительства, кровопролития и убийства исполненный. Ехиднино порождение, как змей вселукавый, яд своего злого умышления на православное государство изблева в 1708 г. в месяце декабре… Как второй Иуда-предатель, отвержися Христа Господа и благочинной державы…”.
До цього часу Російська православна церква та Українська православна церква (Московського патріархату) анафему не зняли. Хоча Євангеліє учить прощати й любити навіть ворогів... І у Києво-Почаївській лаврі Мазепу досі проклинають (а сюди гетьман виділив чималі кошти на розбудову!), в той час як у Михайлівському монастирі моляться за упокій його душі.
Івана Мазепу назвали безбожником, зрадником, кровопивцею. Це ту людину, яка відреставрувала і збудувала 46 церков! Цікаво, що зараз більшість із них належить Московському патріархату. Чому вони не полишать їх, якщо їхній будівничий “диявол, Іуда”? І хто був кровопивцею насправді? Чи може віруюча православна людина дати наказ вирізати й спалити 23 тисячі людей, а точніше жінок, дітей, стариків і навіть немовлят, як це зробив полководець Петра І Меншиков (колишній безграмотний пекар)? Від Батурина і батуринців на початку листопада залишився попіл і трупне м’ясо! То християнський вчинок? Цікаво почути відповідь на це від церковних служителів, а точніше прислужників Москви. Петро І – ось хто Антихрист, що поклав початок усім диявольським діям у Російській імперії. Можливо, Батурин і вистояв би, якби не зрада прилуцького полковника Івана Носа – він показав московцям підземний хід, що вів у місто. За це отримав добру винагороду. “Золотим ключем” і найсильніші брами відчиняють...
Мазепа ніколи не був зрадником! Він вчинив так, як мав би на той час зробити кожен на його місці – шукати порятунку для України від загарбників. Всі війни, які вела Московщина, були загарбницькими! І майже завжди вона здобувала перемогу з допомогою союзників. Тому й Мазепа мав право на вибір союзника. Якщо він зрадив Петра, то зрозуміло чому, а Україну ніколи не зраджував! На жаль, його мрія об’єднати усю державу і здобути для неї самостійність тоді не збулася. Московщина надовго запанувала в Україні.
Зрозуміло, що ця перемога кардинально змінила хід подій у Європі. З цього часу, як зазначає шведський історик Петер Енглунд, “закінчився період шведського панування. Росія почала звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. (Росія й розпочала цю загарбницьку війну заради виходу до Балтики у 1700 році – авт.). Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи. Вона зламала колишній баланс влади – могутність після Полтави переходить від Швеції до Росії, яка міцніє і перетворюється у велику державу”. Саме після Полтавської битви Московщина називає себе Росією, вкравши споконвічну назву Київської Русі. Однак, хоч Лівобережна Україна, розбудована при 22-річному гетьманстві Мазепи, 1709 року зазнала відчутного удару по своєму самоврядуванню, проте Петро не втілив усіх задумів щодо знищення вольностей. Доконала її й Запорізьку Січ Катерина II.
Напередодні відзначення 300-річчя Полтавської битви стосовно особи Мазепи почали знову точитися запеклі дискусії, спровоковані російською Думою і московською церквою. Приємно вже те, що владика Софроній, митрополит Черкаський і Канівський УПЦ МП, сміливо виступив на захист нашого великого гетьмана: “Склалася ситуація, що мене вкрай дивує: у наших церковних (і не лише церковних) колах бояться українського. Нам бракує відчуття власної гідності, адекватної оцінки самих себе – народу, який протягом всієї своєї історії страждав так, що важко навіть уявити. Ми не хочемо навіть замислитися: чому було так і не інакше? Чому ми такі, як є нині? Ми повинні усвідомити та переоцінити своє минуле, тільки тоді прийде розуміння того, чому народ, що живе на такій благодатній землі, має історичне минуле, сповнене таких страждань і поневірянь. Я особисто схиляюся перед гетьманом Мазепою, вважаю його однією з найбільш значущих постатей в історії України...”. Перед пам’яттю цього Гетьмана нам усім треба схилити голови.
І якщо маємо відзначати пам’ятні дати, то це народження й смерть Івана Мазепи, а про Полтавську битву треба пам’ятати як про нашу поразку, з якої маємо робити для себе висновки.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Полтава
До теми
Армія Петра І на полі битви нараховувала 42 500 чоловік й 102 гармати. Шведська армія складалася з 17 000 чоловік та 6 гармат.
У Полтавській битві шведи втратили 9 234 людини вбитими та 2 874 пораненими. У полон потрапили фельдмаршал Реншільд, перший міністр Швеції граф Піпер, багато генералів та офіцерів. Утрати московської армії становили 1 345 чоловік вбитими і 3 290 пораненими.
До цього часу Російська православна церква та Українська православна церква (Московського патріархату) анафему не зняли. І у Києво-Почаївській лаврі Мазепу досі проклинають (а сюди гетьман виділив чималі кошти на розбудову!), в той час як у Михайлівському монастирі моляться за упокій його душі.
Івана Мазепу назвали безбожником, зрадником, кровопивцею. Це ту людину, яка відреставрувала і збудувала 46 церков! Цікаво, що зараз більшість із них належить Московському патріархату. Чому вони не полишать їх, якщо їхній будівничий “диявол, Іуда”?
| Comments: |
