Вітчим розбещував неповнолітню пасербицю

У Валентини від першого шлюбу на руках залишилося троє донечок. Найбільше молодій мамі не пощастило із середульшою, дванадцятирічною Марійкою, котра від народження хворіла церебральним паралічем, подвійною геміплегією та ще й була розумово відсталою. Важко жінці ростити дітей самій, без чоловічих рук і плеча. Кому вона потрібна із трьома “причепами”? Але, на диво, і на схвальні відгуки громади (а село їхнє невеличке, в Камінь-Каширському районі розташоване) незабаром такий чоловік знайшовся…Приймака ще й звали так само, як і її, – Валентином. Був набагато старшим від неї, але то дарма. Головне, аби душа спорідненою була. На першу пору здавалося, що так і є. Але потім! Потім учинив таке, що й соромно писати.
…Того дня Валентина поралася на грядках. Був погожий весняний день, тож молодиця так захопилася роботою, що й не зогледілася, як обід настав. Випростала зігнуту спину й пошкандибала до хати. Попри втому, мала гарний настрій. Весна ж бо, та й у сім’ї наче все гаразд: діти вітчима нормально сприйняли, і він до них лагідний, як справжній батько.
У хату зайшла тихо. Насамперед прочинила двері до Марійчиної кімнати: як вона там? Прочинила й обімліла, мовби грім її ударив: донечка, оголена до грудей, лежала на підлозі, а перед нею зі спущеними штаньми, стоячи на колінах, схилився Валентин…
Почувши за спиною крик, приймак злякано схопився й став похапцем одягатися. На запитання Валентини, що хотів зробити з дитиною, лише п’яно щось белькотів. Чи був справді сильно п’яний, чи вдавав, але жінка так і не добилася тоді від нього відповіді. Лише згодом, під час досудового слідства (схвильована Валентина про цей випадок заявила в міліцію) зізнався: “Я був п’яний, а вдома нікого не було: Марійчині сестри – в школі, а Валентина – на городі… Дівчинка повзала по підлозі… я поклав її на спину й зняв з неї штанці, намагаючись здійснити статевий акт, але перебила дружина…”
У голові не вкладається поведінка дорослого чоловіка, котрий намагався зґвалтувати дитину, яка за віком годиться йому майже в онуки, крім того, немічну калічку! Хто він – інвалід на голову? Утім, довідки про психічну неврівноваженість не має. Тоді хто? Покидьок, збоченець, педофіл? Не знаю, нехай читач сам підбере “термін”. Мене ж більше вразила в цій справі подальша поведінка матері, дитину, якої її співмешканець намагався збезчестити. Так-от, через три дні Валентина звернулася до правоохоронців із клопотанням не порушувати кримінальну справу стосовно Валентина, оскільки знає його “як чуйну та хорошу людину”. Клопотання, правда, було відхилено, і справу таки порушили. Проте через два місяці все ж перекваліфікували, підвівши, так би мовити, до “м’якшої статті”, бо підозрюваний від попереднього зізнання відмовився.
“Я себе обмовив, – пояснив причину, соромлячись говорити правду. Насправді в статевий контакт з Марійкою вступати не збирався… Спостерігаючи оголене тіло, я лише мастурбував…”
Потерпілу, себто його співмешканку, таке пояснення цілком влаштувало, щоб “відмазати” чоловіченька від “зони”. “Припускаю, – посвідчила вона, –  що Валентин, швидше за все, не мав на меті вступати у статевий зв’язок із моєю донькою, оскільки дівчинка страждає дисплазією, то її нижні кінцівки функціонують не в повній мірі, через що він не міг розтулити ноги дитини так, щоб здійснити з нею  статевий акт…”  Не збентежило і те, що одна з доньок розповіла, як перед цим двічі прокидалася вночі від того, що вітчим розглядав її оголене  тіло. Ніяких інших дій з його боку не було, але дівчинка все одно дуже злякалася… Цікаво, що внаслідок медичної експертизи було виявлено відсутність дівочої цноти у Марійки (експерт, утім, пояснив, що це, очевидно, результат “плазування дитини на сідницях, або пошкодження власною рукою з огляду на психічний розвиток дівчинки…”
Що ж, експертизі видніше. Так само, як і самій Валентині вирішувати – жити далі зі своїм збоченцем чи прогнати геть, як шкодливого кота. Де ж ти проженеш, коли навіть громада сільська взялася його захищати, клопочучись про призначення  міри покарання, не пов’язаного із позбавленням волі. Троє ж дітей якось потрібно ростити, а основним джерелом доходів родини є домашнє господарство, що потребує чоловічих рук.
Суд, звичайно, взяв до уваги і клопотання, і “чоловічі руки”, без яких у сім’ї Валентини не обійтися, й визначив старому рукоблуду  два роки з випробувальним терміном.
Ігор Славич,
Волинська область

• Нравится
•