Сіно за «дякую»
Цікаву побутову історію розповів авторові цих рядків житель райцентру Рожнятів, що на Прикарпатті, Іван Депутович.
На його земельному наділі, який знаходиться на околиці населеного пункту, росла багаторічна трава. Оскільки Іван Ілліч не утримує в домашньому господарстві живність, то вирішив запропонувати деяким своїм знайомим, аби скосили оту траву собі на сіно. На жаль, жоден з них не погодився на цю пропозицію (до речі, добродій Депутович не вимагав плати). Тоді він написав фломастером на табличці з фанери “Можна косити!” і встановив її на краю наділу.
Минув тиждень, але ніхто не наважився на безплатне користування земельною ділянкою. Тоді господар сам скосив траву, висушив і згромадив у дві копиці. При цьому на тій же табличці зробив інший напис: “Можна забрати”.
“Знову пройшло кілька днів, – каже Іван Ілліч, – але вже й готове сіно ніхто не хотів. Аж якось іду і здалеку бачу, що моїх копиць нема! Підходжу ближче, а на тій фанерній табличці хтось акуратно, теж фломастером, написав одне-єдине слово – “Дякую”. Хто взяв собі моє сіно, я й досі не знаю. Та головне, що чиясь корівка чи коза спожиє корм…”
Іван ІВАНИШИН,
Івано-Франківська область
| Comments: |
