– Якось у 1942 році, – розповідає Леонід Всеволодович, – я з товаришем забіг у книжковий магазин в Луцьку на Гауптштрасе, нині це магазин “Школярик” на вулиці Лесі Українки. Мені тоді було дванадцять років, і ми, підлітки-хлопчаки, дуже цікавилися військовими журналами з яскравими фотографіями. Купляли “Die Wehrmacht” (“Вермахт”), який розповідав про збройні сили Німеччини, “Der Adler” (“Орел”) – про німецьку авіацію та інші. У книгарні побачив набір з листівками. Мою увагу привернула поштівка із зображенням замку Любарта, і я відразу вирішив купити цей буклет.
На поштівці бачимо В’їзну вежу, частину замкової стіни. Подібний вид Луцького замку зображений на багатьох знімках початку ХХ століття, які були видані поштівками. Але ця кольорова листівка вражає високою якістю. На другому плані чітко видно будівлі Старого міста – римо-католицький костел святих апостолів Петра і Павла, колишній колегіум єзуїтів, лютеранську кірху, а вдалині – радіотрансляційну вишку, споруджену у передвоєнні роки на Гнідаві (у лютому 1944 року фашисти, відступаючи під натиском Червоної Армії, підірвали її).
Очевидно, це фото було зроблено одного сонячного літнього дня, після того, як фашистські війська зайняли Луцьк. Разом з ними йшли і пропагандистські загони. У них була далекоглядна мета – утверджувати новий порядок на загарбаних землях. Звичайно, фіксувалося усе, що мало історичну, культурно-мистецьку та архітектурну цінність.
– В одному з тогочасних журналів, – каже Леонід Король, – мій старший брат Всеволод, який непогано знав німецьку мову і перекладав нам статті, вичитав, що такі поштові листівки випускалися ідеологічним відомством Геббельса спеціально для солдатів, які приходили на окуповані землі. Пам’ятаю, що у буклеті, який я придбав, на листівках був Софіївський собор у Києві, руїни Дніпрогесу, дерев’яна селянська хата з розвішаними під стріхою великими листками бакуну (сорт тютюну). Очевидно, німецький фотограф намагався показати екзотику завойованого краю. Листівок було 10 чи 12, але збереглася лише одна, про Луцький замок, заради якої я придбав цей буклет.
Підніміться на Владичу вежу Луцького замку, візьміть із собою фотоапарат і спробуйте зафіксувати замкову стіну та В’їзну вежу у тому ж ракурсі, що й німецький фотограф більш ніж півстоліття тому, у далекому воєнному 1941 році.
Феодосій МАНДЗЮК
Comments: |