Чиє горить, той нехай і гасить…
В Україні куди не ткни пальцем – всюди проблеми. Й усі вони потроху вплинули на те, що у нас різко скоротилася народжуваність: і українців уже не 52 мільйони, а 46! Тобто демографічна ситуація суттєво погіршилася, що стало причиною появи Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки. Програма є, а те, як вона виконується – це вже інше питання, яке для багатьох молодих українців стало головним болем.
Саме Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву (був заснований ще 1993 року) займається тим, аби молоді сім’ї та одинокі люди поліпшили свої житлові умови. Адже, за статистичними даними, кожна п’ята пара розлучається через відсутність власного житла. Цей фонд працює за декількома програмами. Одна з них передбачає надання довгострокових пільгових кредитів. Тобто молода сім’я чи самотня людина може отримати такий на 10-30 років під три відсотки річних. Коли є одна дитина – це звільняє батьків від виплати відсотків (сплачується лише “тіло” кредиту). Якщо в сім’ї двоє дітей, сім’я платить лише 75 відсотків тіла кредиту. А коли дітей троє і більше, батьки повертають державі лише половину отриманого кредиту (суми вартості житла).
Інша програма передбачає ку-півлю квартир молодими людьми у кредит, взятий у банку. При цьому фонд компенсує виплату відсотків у розмірі облікової ставки НБУ (зараз вона складає 11 відсотків). Для прикладу, якщо кредит був взятий під 20 відсотків річних, сім’я виплачує банку “тіло” кредиту і 9 відсотків річних. Правда, Кабмінівською Постановою від 2006 року введено обмеження, й облікова ставка виплачується лише у перші п’ять років користування кредитом. А якщо державне фінансування припиняється, то всі зобов’язання перекладаються на клієнтів-позичальників.
Зрозуміло, німець, голландець, швед чи будь-який європеєць, вступаючи у відносини з державою, почувається впевнено, бо там виконуються усі взяті зобов’язання перед громадянами (іншого навіть ніхто не може й уявити!), то в Україні починати якісь відповідальні відносини з державою – все одно, що грати у лохотрон. Скільки у нас прийнято усіляких програм! Ця цифра перевершить усі разом узяті європейські. І, як правило, всі вони залягають у папках.
Щодо програм молодіжного будівництва вони періодично виконуються: у якісь роки краще, у якісь гірше – залежно від фінансування. Зараз склалася ситуація, коли молоді сім’ї опинилися у дуже скрутній, а дехто у критичній ситуації – гроші з держбюджету не надходять і всі зобов’язання перед банком лягли на плечі позичальника. Для молодої сім’ї сплачувати тих 800-1000 гривень, які сплачувала держава, дуже складно.
Якщо минулого року на виплату компенсацій за іпотечними кредитами було виділено 125 мільйонів гривень, то цього року – лише 50 мільйонів. А потрібно, за словами голови правління Держфонду сприяння молодіжному житловому будівництву України Валерія Омельчука, 118 мільйонів гривень (у цій програмі в державі задіяно понад 17 тисяч людей). Тому у червні лише розраховуються з людьми за лютий. А банки вимагають від людей платити вже – їх абсолютно не цікавить, як людина брала кредит.
Зрештою, за процедурою позичальники самостійно виплачують кредит. Після чого банк відправляє у фонд реєстр платежів, на основі якого держава частково компенсує їм процентну ставку. Тобто спочатку молоді люди розраховуються з банком, а тоді держава з ними.
– До 2007 року було, що ми мали заборгованість перед позичальниками (учасниками молодіжної програми – авт.) понад сім місяців, – розповідає директор Волинського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Олександр Максимчук. – У 2007 році заборгованість ліквідували. Минулого року теж працювали нормально, навіть не використали 800 тисяч, бо банки до кінця року не подали реєстри. І ці гроші у нашій області пропали. На цей рік бюджет кризовий. По пільговому кредитуванню в держбюджеті не передбачено жодної копійки. Щодо часткової компенсації відсотків за кредитами банків, то на Волинь при потребі у 6 мільйонів виділено лише 460 тисяч гривень. Правда, пізніше було додано 1 мільйон 600 тисяч. Використали на даний час 1 мільйон 200 тисяч. Цих грошей вистачило, аби “закрити” січень і частково лютий. Маємо заборгованість за чотири місяці. Тих 800 тисяч, які залишилися, за нашими розрахунками, вистачить, щоб заплатити компенсацію за квітень і травень. Якщо бюджет не переглянуть, більше грошей не отримаємо. На Волині 700 людей уже скористалися цією програмою, і лише близько 70 сімей розрахувалися з банками повністю.
Що ж робити молодим людям? Олександр Максимчук радить самим звертатися до уряду, бо їхніх благань ніхто не чує. Правда, маючи договори на руках, позичальники можуть звернутися й до суду. Хоча усім відомо, як у нас виконуються їхні постанови. Можна вдатися і до радикальніших методів – перекривати центральні автомагістралі чи колії і т.д. Зрештою, парламент може поступитися 100 мільйонами гривень, які знайшов для свого комфортного життя. Не бідні – можуть пережити кризу і на свою “невелику” зарплату.
Тобто проблеми з будівництвом для молоді – це ще одне підтвердження того, що всі наші державні особи будують свою політику на брехні та безвідповідальності. Як кажуть, вміють гарно у ноги кланятися, а за п’яти кусати.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Волинська область
| Comments: |
